З розмов івано-франківських любителів покопати м’яча стає зрозуміло, що графіки занять на майданчиках, призначених для міцевих дітей, розписані “плотно” і наперед.
Особливо активно останнім часом втілюються в життя соціальні ініціативи щодо будівництва та модернізації дитячих спортивних майданчиків за штучним покриттям. Лише в цьому році в бюджеті Івано-Франківщини заплановано 960 тис. грн. на придбання покриття для будівництва таких майданчиків.
Встановлення дитячих спортивних майданчиків зі штучним покриттям є соціальним проектом. Відповідно займатися спортом на них діти мали б доступно, а отже й безкоштовно. Та чи є так насправді?
Після того, як майданчики встановлять їх віддадуть на баланс організацій, на території яких вони знаходяться. І вже балансоутримувачі будуть вирішувати як їх експлуатувати. До прикладу, значна частина таких майданчиків в Івано-Франківську розташовані на територіях загальноосвітніх шкіл і не для кого не секрет, що перевага у користуванні майданчиками надається тим групам людей, які заплатили за це гроші.
«Звичайно, майданчики робляться як соціальні проекти. Але для їх утримання в належному стані потрібні кошти. Тому організації, в яких спортмайданчики на балансі, подекуди користуються комерційними пропозиціями, аби зібрати кошти на їх утримування, ремонт і т.д.», – каже голова комітету фізкультури та спорті івано-франківського міськвиконкому Віталій Матешко.
За його словами, якщо до комітету звертаються із проханням провести на майданчиках футбольні турніри чи інші спортивні заходи, то робиться це абсолютно безкоштовно.
Як виявляється, балансоутримувачі майданчиків мають право брати кошти за їх експлуатацію. Адже в більшості випадків це неприбуткові організації, які не мають звідки взяти гроші на ремонт і утримання майданчиків.
До прикладу, майданчик у парку по вулиці Молодіжній є власністю загальноосвітньої школи №22. Свого часу для того, щоб пограти у футбол на майданчику потрібно було укласти договір із школою. Хто заплатив гроші, мав договір, визначену годину і т.д., той без проблем приходив на майданчик і займався. Але чи йшли кошти на утримання майданчика в належному стані? Зараз він зіпсутий та понівечений. Сітка, якою він обгороджений подерта з усіх сторін. Діти не могли змиритися з такою соціальною несправедливістю і просто залізали на майданчик, відгинаючи сітку. Зі входу на майданчик, навіть, відірвали двері.

З розмов івано-франківських “любителів покопати м’яча” стає зрозуміло, що графіки занять на майданчиках розписані “плотно” і наперед. Потрапити на один із них майже нереально, адже вільного часу там практично немає. Звичайно ж, все це проплачено. Коштів від таких комерційних занять, певне, стає не лише на утримання майданчиків.
Незважаючи на це, їх стан залишає бажати кращого. А діти змушені перечікувати всі «комерційні пропозиції», або дерти сітку, щоб побігати на зробленому для них спортивному майданчику.
Анастасія Романюк, спеціально для Версій














