11 січня в Івано-Франківську звітувала фракція ВО “Свобода” в Івано-Франківській міській раді. Для чого. Для того, щоб продемонструвати відкритість партії. Ось, мовляв, ВО «Свобода» найдемократичніша з усіх партій в Україні, бо жодна інша політична сила перед своїми виборцями не звітується.
Принаймні, саме так стверджує на своїй сторінці у Facebook Олександр Сич: «Чи якась інша політична сила це робила? – Ні! Чи допомогло це “Свободі” під час парламентських виборів-2014? – Ні! Так чи потрібно робити такі звіти? – Так! Бо хтось же має не тільки на словах, але й на ділі розбудовувати європейський цивілізований політичний процес, основою якого, на моє переконання, є ПОЛІТИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ!».
Нас цікавить питання, чому ж так сталося, що партія, яка прагне розбудовувати європейський цивілізований політичний процес і знає (наразі – говорить про це), що таке політична відповідальність зазнала такого фіаско (чому не допомогло) на парламенських виборах, не зважаючи на свою готовність звітувати перед виборцем? Говорити про цілковиту поразку «Свободи» ще завчасно. Попереду міські вибори.
Але попередні припущення все ж можна зробити, виходячи саме зі звіту перед громадою Івано-Франківська.
Одразу видно, що «Свобода» не зробила висновків зі своєї поразки на парламенських виборах і надалі продовжує таку звичну для цієї політичної сили політику самозамилування та вихваляння. При цьому «милується» зовсім не тим, чим повинна «милуватися» політична сила.
От, скажімо відомий всім Руслан Марцінків розповідає: «Зробили багато добрих справ у минулому році. Це і ремонт доріг – близько 20-ти кілометрів, повернення і будівництво нових дитячих садочків, енергозберігаючі програми. Сьогодні йдемо до людей і дякуємо їм. Тому що без підтримки патріотів міста, ми б не змогли зробити дійсно тих багато справ, які вже є».
Красиво, чи не так? Але ж ми говоримо про політичну силу, а не працівників ЖКГ. Звичайно, фракція «Свободи» в міській раді найбільша – 32 депутати з 57-ми. Та хіба це означає, що заслуга в ремонті доріг в місті належить лише свободівцям.
Хоча, якщо враховувати, що ТЗОВ «Івано-Франківськавтодор» (створене в 2011 році за сприяння політичної сили про яку йде мова), яке в часи злету «Свободи» в міській раді вигравало більшість тендерів Управління капітального будівництва Івано-Франківського міськвиконкому на ремонт доріг в місті, а також асфальтовий заводик в Хриплині (теж запущений не без участі ВО «Свобода»), який раптом склав успішну конкуренцію Івано-Франківському асфальтному заводу, тоді стає більш-менш зрозуміло на що натякає Руслан Марцінків.
Та повернемося до Олександра Сича, якщо вже він згадав про європейський процес.
Знаєте, що таке свобода слова по-європейськи? Це, коли написало критичний матеріал про політика, то політик не використовує зв’язки, щоб тиснути на видання, а вимагає публічного спростування, або, якщо видання виявилося правим, публічно кається (як мінімум). Але європейський політик ніколи не скаже того, що позволив собі демократичний Олександр Сич, після того, як поскаржився на те, що місцеві ЗМІ упереджено висвітлюють діяльність ВО «Свобода». Він закликав не довіряти прикарпатським засобам масової інформації, а слухати депутатів. Звичайно, ж. Всі українські громадяни вже давно усвідомили – депутат ніколи не збреше.
Отже, які висновки. «Свободі» потрібно перестати самомилуватися й пам’ятати, що відчуття того, що ти вже схопив Бога за бороду, майже завжди буває оманливим.
А щоб і цю статтю пан Сич не розцінив, як упереджене ставлення, додаємо (для об’єктивності) ще одне відео.
