У всіх галицьких родинах традиційно всі Різдво і Великдень проводять з цією ж родиною. Інакше традиційно від цієї родини можуть і відлучити)))
За мої усі 28 жодного року на Великдень я не була в іншому місці, аніж вдома – там, де за столом збирається від 20 до 30 людей.
Я дуже люблю цей час – єдині ці два рази в рік усю цю відсутність вибору – лише додому, лише в одному напрямку, звідки б ти не їхав, робити одне і те саме, говорити одне і те саме, слухати одне і те саме, радіти, що це одне і те саме, одні і ті самі люди – такий внутрішній спокій, що в цій твоїй маленькій частині світу нічого не змінюється, все стоїть на місці і якраз це тобі зовсім не набридає, якраз це і є найкращим.
Різдво я завжди любила більше, Різдво – це завжди дитинство, скільки б тобі не було
Ну бо
“Попри те, що зимно і те, що темно,
неминучим є чудо, скажімо, в Дуклі”
ну і там далі – “треба їхати, може сконає Ірод” – ю нов вот ай мін
Ну і років вже 10 я сама завжди і їду, і приїжджаю – це завжди такий шлях подорожього додому
Ну а на Великдень ми всі стаємо дорослішими, ніж є насправді. Скільки б нам теж не було.
Пам’ятаю, що завжди в школі я читала на пам’ять тексти із Хресної дороги перед всією школою, і репетирувала завжди перед бабцею і діусем, вони завжди плакали, коли слухали, але завжди якось в душі мені співчували, це було дуже помітно, що чому така мала дитина читає про такі страшні речі.
Тому на Великдень ми стаємо всі трохи старшими.
Але і трохи примирюємось. Найпереше і найголовніше – із собою. Вчимось якось розуміти чужі страждання, вчимось звертати увагу на ще когось. Разом з тим це час, коли про те, що Воскресне знаєш, однак час ДО складний і клопітливий і якось розумієш, що легше потім не буде, але ставишся до того з примиренням теж.
Все зрештою закінчується в церкві от цим, з чого реально все і почалось і починається і далі.
In principio erat VerbumIn et Verbum erat apud Deum, et Deus erat Verbum
αρχή ήταν ο Λόγος και ο Λόγος ήταν με τον Θεό και ο Λόγος ήταν Θεός
In the beginning was the Word, and the Word was with God, and the Word was God.
Спочатку було слово і слово було в Бога, і слово було Бог
Так, в кафедральному Соборі В Станіславі читають Євангелія від Івана на 5 – ти мовах ( є ще там церковнослов’янська) лише на Великдень. Я дуже люблю це слухати – часто із закритими очима.
Це теж в мені знак якогось примирення з дійсністю, з труднощами, з тим, що було, і з тим, що буде. Ну і таке дуже пряме прочитання про те, як важливо говорити. Нині певно як ніколи.
Як хтось хоче раптом, то до 15 -ого я в межах Івано-Франківської області,
далі 16-го буду у власній альма матер на власному факултеті читати майстер-клас для студентів – це у Львові.
Мир нам, бразерс енд сістерс,- розповіла Настя на своїй сторінці у Фейсбук:
нах вестенУ всіх галицьких родинах традиційно всі Різдво і Великдень проводять з цією ж родиною. Інакше традиційно від …
Posted by Nastya Stanko on 10 квітня 2015 р.
