У травні 2014 року він записався добровольцем до 24 батальйону територіальної оборони Міністерства оборони України “АЙДАР”. Під час виконання бойового завдання 20 липня того ж року під селом Георгіївка біля Луганська отримав мінометне уламкове поранення черепа та правої стегнової кістки. 10 травня 2015 року відбулися установчі збори Івано-Франківської міської організації партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність”, на яких за поданням народного депутата України, заступника голови фракції “Блок Петра Порошенка” у Верховній Раді Анатолія Матвієнка, Петро Шкутяк був обраний головою Івано-Франківської міської організації партії. Власне з цього ми й почали нашу розмову в кав’ярні «Кімбо» в центрі Івано-Франківська.
Чому Блок Петра Порошенка?
Тому що я чітко усвідомив, що боротьба за владу ведеться політичними партіями. До цього я був лише в одній партії. Це «Наша Україна». Але, оскільки «Наша Україна» не брала участі в минулих парламенських виборах і, схоже, не буде брати участі в майбутніх місцевих і парламенських виборах, то треба було робити вибір.
Тобто, проект «Наша Україна» закрито?
Якщо політична партія не бере участі у виборах, то, певно, що так. Що ж до БПП «Солідарність», то коли я визначався (а в мене були різні варіанти), то я вирішив керуватися кількома критеріями. По-перше мені було потрібно, щоб це була державницька політична сила. По-друге, це повинна була бути політична сила, котра присутня в усіх регіонах нашої держави. Тобто, я вважаю, що зараз Україні потрібен такий загальнодержавний стрижень, який би зміцнював державу, а не розривав її на частинки в такій складній ситуації.
Але виглядає так, що ти увійшов в цю політичну партію й очолив міську організацію Блоку Порошенка в не зовсім сприятливий для партії час. Рейтинг БПП стрімко падає.
Я не заміряв рейтинг. Для мене це не є першочерговим і визначальним, коли я приймаю рішення.
Але Олександр Шевченко (твій давній опонент) якраз це і використовує (в саркастичному сенсі), що от Шкутяк прийшов в партію, щоб підняти її падаючий рейтинг.
На рахунок Шевченка, то я вважаю, що якщо він балотувався в парламент від цієї політичної сили, то його завданням було б, власне, також займатися рейтингом цієї партії, а не говорити про те, що він падає.
Можливо це пов’язано з тими чутками, що Коломойський створює нову партію «Укроп» і Олександр Шевченко вже готовий туди перейти?
Я не знаю… Але я вважаю, що це його особиста справа і мене вона не стосується.
А якщо він все ж таки лишиться в цьому Блоці, ви найдете якісь точки дотику для співпраці?
Я стараюся з усіма знайти точки дотику. Немає ідеальних людей. В кожного різне бачення, характери і так далі… Але якщо є спільна мета, то завжди можна знайти ці самі точки дотику. Якщо люди мають бажання домовитися.
До політики Президента. Ось ти воював в батальйоні «Айдар». Добровольчому, підкреслю, батальйоні. А зараз виглядає так, що з боку Порошенка йде така кампанія проти саме добровольчих батальйонів?
Я не думаю, що йде кампанія саме проти добровольчих батальйонів. Просто йде кампанія по наведенню більш-менш ладу в зоні військових дій. Те що виконавці по різному це розуміють і, власне, це й спричинює конфлікти. Та й висвітлення в ЗМІ подається, як протистояння з добровольчими батальйонами. Але насправді цього немає і бути не може. Бо добровольчі батальйони свого часу витримали перший удар. І не тільки витримали, але й здійснили серйозний наступ. І, взагалі, я вважаю, що всі військовослужбовці, котрі знаходяться на лінії вогню є добровольцями. Бо я не знаю людини яку можна чи то за гроші, чи то під страхом, чи ще якось примусити бути на лінії вогню.
Ти говориш про наступ. Ось зараз – всі чекають наступу, а його немає. Насправді це сидіння в окопах дуже деморалізує бійців.
Людей взагалі деморалізує нічогонероблення і невизначеність, коли невідомо, що буде. Втім багато чого залежить від самих людей, від їх вміння самоорганізуватися, налагодити розпорядок дня, бо завжди є чим зайнятися. Та й командування повинно щодня ставити солдату певні задачі. Та й інформувати солдата потрібно про те, що відбувається. І ЗМІ не повинні нагнітати.
А ось така штука. То Порошенко десь в березні заявляв про неминучий наступ Росії до 9-го травня. Тепер він розповідає про можливий ворожий наступ влітку. Для чого це робиться?
Я не є тим, хто має коментувати слова Президента. На мою думку, він просто мобілізує сили, а по-друге, він це робить більше для міжнародної спільноти. Це така дипломатія, щоб вони включали там свої всі механізми.
Але ж в західної спільноти є розчарування відсутністю реформ і їм ці заклики вже можуть, зрештою, остогиднути?
Я гадаю, що вся західна спільнота (попри всю внутрішню політичну складову – вибори і т.д.) чудово розуміє, що Україна фактично утримує фронт, який в іншому випадку вже був би на їхніх кордонах. А розчарування відсутністю реформ… Знову ж таки – це інформація українських ЗМІ. Хоча тут, ми самі повинні хотіти здійснювати ці реформи. Це для нас життєво важливо. А для реформ потрібна особиста і політична воля тих, хто ці реформи проводить. Ну, і потрібні професіонали, котрі реально розуміють, що вони роблять. Це дві необхідні складові цього процесу – воля і професіоналізм. А притаманний нам популізм стоїть цьому наперешкоді.
А взагалі такі люди (з волею і професіоналізмом) у нас є?
Є, але дуже мало. І вони є своєрідними ізгоями. У нас тих, хто щось робить, гонять. І ніхто не хоче розібратися в деталях.
Розкажи про свої відносини з Правим Сектором?
Я хочу сказати, що з Правим Сектором в мене дуже добрі й дружні стосунки. Давні. Ще задовго до всих цих подій останніх років. З деякими керівниками Правого Сектору, з деякими бойовими командирами… Ми нещодавно зустрічалися з комбатом одного з батальйонів ПС і він сказав, що Правий Сектор – це той Правий Сектор, який знаходиться на передовій. Іншого Правого Сектору не існує. Ті, хто ходить по цивільних містах, щось там заявляє – не Правий Сектор. І я вважаю, що «Айдар» – так само є лише той, що знаходиться на фронті. Це треба всім усвідомити.
Я до чого вів. Існують так звані люстраційні списки (і в Правого Сектору також). Кажуть, що ти є в тих списках? За ті два місяці, що ти ще лишався головою РДА при Януковичу. Ти в курсі?
Я в курсі. Я знаю, що я в списках «Громадського люстраційного комітету». Можливо й ПС, якщо вони продублювали ці списки. Я ставлюся до цього наступним чином. Я дійсно був головою РДА і на цю посаду мене призначав Янукович (спочатку Ющенко, а Янукович потім перепризначив). Я чесно робив свою роботу, мені немає чого встидатися. Я працював, як працює лікар, вчитель, чи будь-який інший бюджетник. Але є закон. І я так розумію, що згідно цього закону я підпадаю під люстрацію. Я поважаю закон і готовий пройти люстраційну процедуру. Мене внесли в цей список і, якщо згідно закону, так має бути, то так має бути. Але, наразі, я не є державним службовцем. Коли я захочу стати державним службовцем, то я повинен буду пройти цю люстраційну комісію.
В зв’язку з цим – питання. А чи є наміри стати державним службовцем? Наприклад, балотуватися в мери Івано-Франківська?
Ні. Принаймні це питання поки що взагалі не обговорюється. Швидше за все цього й не буде.
Які ти бачиш перспективи Блоку Порошенка в Івано-Франківську?
Я не хочу говорити про перспективи. Я хочу говорити про те, що в будь якому випадку ця партія (чи вона називатиметься «Солідарність», чи Блок Петра Порошенка) буде пов’язана з Президентом. І важливо, щоб це була єдина команда, в якої б було однакове розуміння політики Президента, однакове розуміння політики на місцях. Я хотів би, щоб в Івано-Франківську в цій партії створилася державницька, мудра команда, яка б боролася за владу в місті заради того, щоб це місто відбувалося.
Розмовляв Володимир Мулик
