Відомий політик та громадський діяч Прикарпаття Тарас Парфан повідомляє про “неефективні дії” виконавчої влади області, які призвели до того, що запланований ремонт у дитячому садочку у селі Грабовець так і не був завершений. Це ж саме стосується стадіону у селі Підгір’я та деяких інших дошкільних закладів Богородчанського району, які потребують негайного ремонту.
Натомість, обласна влада планує виділити майже 2 мільйони гривень з бюджету для заміни ліфтів у приміщенні адмінбудинку Обласної Державної адміністрації та міськвиконкому. На підтвердження своїх слів Парфан публікує документи…
На своїй сторінці у FB, депутат також зазначає про те, що: “В 2012 році в обласному бюджеті були заплановані кошти на ремонт закладів бюджетної сфери, зокрема і в рідному мені Богородчанському районі. Однак, через неефективні дії влади ремонт об’єктів на Богородчанщині був профінансований тільки у вигляді авансових платежів.
Враховуючи , що ремонти робили в двох дитячих садках, сільській раді і на сільському стадіоні, а також те, що доплатити залишилось суми для обласного бюджету незначні (близько 300 тисяч грн. на всіх), здавалось би, «порєдний газда» мав би завершити те, що розпочав. Але певно, що порєдних газдів» у владі вже не залишилося.
Влада вирішила скористатися принципом «Кому винен, тому прощаю» і проігнорувала взяті раніше на себе зобов’язання. Натомість, при розподілі коштів на 2013 рік появились нові об’єкти. І серед них уже згадувані мною раніше ліфти у будинку тої самої влади, на придбання яких чиновники хочуть потратити майже 2 млн. грн. (Згадувані раніше 500 тис. – тільки аванс.).
А ще складається враження, що влада переживає «роздвоєння особистості»: сьогодні «хоче», а завтра вже «не може».
Враховуючи такі обставини громада має знати, хто витрачає на марно громадські гроші!
P.s.: А ще , мушу поділитися, що нових ліфтів захотілося на засіданні бюджетної комісії представникам майже всіх політичних сил, за винятком «УДАРу». Мабуть все таки правда, що місце сидіння визначає точку зору… Ваш, Тарас Парфан.“.
Oригінальний текст скопійовано із сторінки Тараса Парфана у мережі Facebook.
