Російським та українським прихильникам «сильної руки» на кшталт Сталіна варто пам’ятати слова того ж кривавого тирана: «Відмирання держави прийде не через послаблення державної влади, а через її максимальне посилення». А схаменутися поки що не пізно.
Депутат Івано-Франківської міськради Володимир Чорноус, який минулої неділі взяв участь у мітингу опозиції в Києві, переконаний, що попри значну кількість присутніх на акції мітингувальників цього не достатньо для того, щоб “реально вплинути на столичних узурпаторів”. Про це депутат-ударівець повідомив одному з місцевих видань. Як завжди оригінальний у висловлюваннях Чорноус описує ситуацію в країні словами відомого українського поета-сатирика Володимира Самійленка:
“Попри святковий день, більшість киян воліли за краще залишитись удома, ніж засвідчити власне невдоволення чинною владою. Мимоволі згадалися сповнені гіркої правди поетичні рядки:
Кожна піч українська – фортеця міцна,
Там на чатах лежать патріоти.
Цій саркастичній сентенції Володимира Самійленка вже 115 років, однак вона дотепер залишається актуальною. Дійсно, зараз вся протестна активність українців зосереджена головним чином в інтернеті, а не на мітингах і тим більше – не на барикадах. Втім, чи варто дорікати зневіреним учасникам подій «епохи Майдану»? – пише Чорноус. Депутат акцентує на тому, що разом з ухваленням минулого року Закону України «Про всеукраїнський референдум», втратив чинність закон 1991 року, яким регулювались питання проведення місцевих референдумів.
“Тим самим територіальні громади були позбавлені ще одного засобу стимулювання соціальної активності громадян і водночас дієвого важелю впливу на прийняття владних рішень“, – повідомляє ударівець.
За його словами, головна мета влади – поставити місцеві громади на коліна та позбавити їх реального впливу на загальноукраїнські процеси.
Тому українське суспільство просто приречене на протестні акції, не менш резонансніші ніж у епоху “Помаранчевої революції”.
“Мавпуючи вдалий російський досвід побудови авторитарного режиму, українським владоможцям слід затямити елементарні речі: Україна – не Росія, а Янукович – не Путін. Те, що вдається у країні з максимальною концентрацією влади, нафтодоларовим бюджетом і тотальним контролем над ЗМІ, в Україні неминуче приречене на масовий спротив громадянського суспільства. Спрацьовує «сопроматівський» постулат: чим сильніший тиск, тим більший опір. І попри скепсис політологів стосовно ймовірності другого Майдану (такого ж масового й результативного), переконаний: це не питання віри, це – питання часу“.
