Просто приїхати в карпатське село – це одне. А потрапити туди на празник (храмове свято) – це щось!
Сьогодні, власне, побував на празнику в Прокураві, що на Косівщині. Гарно…, – поділився Ігор Роп’яник.
Довідка (за мат. сайту села Прокурава)
Село Прокурава,було засноване в 1633 році. Зараз населення села трохи більше тисячу чоловік, звичайно село могло б бути набагато більшим якби не важкий хід історії що відобразився на всіх землях Гуцульщини.
Село Прокурава часто змінювала свого господаря, це були то поляки, то угорці, і кожен приносив своє погіршення в життя селян. Польські пани обкладали селян важкою даниною, адже кріпаки були фактично їх власністю, тому вони були змушені більшу частину тижня працювати на панщині, і крім цього ще виконувати повинності котрі накладав на них пан. Але на цьому гноблення селян не закінчувалося, селяни були змушені ще й платити десятину, котру визначали розпорядники пана ще навесні. Селяни зазвичай жили впроголодь, а коли ставалося таке що рік був неврожайним, то голодувало все село.
Через таке життя на цих землях нерідко спалахували повстання в котрих жителі села Прокурава приймали активну участь. Тут тяга до волі передавалася у спадок, адже з самого початку ці землі почали заселятися волелюбними та сильними людьми.
Не було жодного повстання в якому жителі села Прокурава не прийняли б участь але особливо в ті часи вони допомагали опришкам. Олекса Довбуш за переказами не один раз бував в цьому селі.
Кожен раз повстання гасити панам було все важче, і селяни хоч і дуже дорогою ціною але отримували хоч маленьке покращення життя. Згодом панщину було скасовано, але це лише формально, адже земля продовжувала належати панові. А тому селяни були змушені платити йому велику данину. Але все рівно життя стало хоч трохи легшим і селяни спорудили на честь скасування панщини кам’яний хрест, котрий і досі стоїть в селі.
Під час другої світової війни, село Прокурава теж дуже сильно постраждало. Адже спочатку сюди прийшли німецькі війська, котрі забирали людей та вивозили їх на примусові роботи до Німеччини, а згодом сюди прийшла радянська влада, і почалися масові репресії ї, за бодай найменший вияв патріотизму селянина могли заарештувати та відправити до Сибіру, а за підозру у співпраці з УПА, могли взагалі стратити. Також прийшла колективізація, і зубожілі після тривалої війни селяни втратили останню худобу та землю.
Зараз ці страшні часи вже позаду, але в селі продовжують пам’ятати своїх героїв, котрі загинули в боротьбі за волю та незалежність рідного краю. Їх пам’ять назавжди залишиться на цих землях , котрі вони захищали ціною власного життя.
