Там одна столична художниця показала їй, як роблять, обшивають і оздоблюють митру, ще й намалювала форму. Повернувшись у своє селище Печеніжин, жінка вже не мала спокою і дуже хотіла самостійно пошити митру. Та спершу треба було виготовити спеціальний дерев’яний “ковпак” для основи під митру. Замовила в майстра, бо сама зробити таку форму просто не могла. Про це пишуть Версії з посиланням на Експрес.
“Ковпак складається з чотирьох рівних частин та своєрідного “центру”, – пояснює майстриня. – Ці частини згодом з’єднуються, ніби дитячий пазл”.
Далі на ковпак із внутрішнім діаметром від 19 до 25 сантиметрів за допомогою мучного клею жінка накладала з 15 – 20 шарів марлі або бязі. Кожен шар просушувала, пропрасовувала. Коли цупка основа була готова, знімала з ковпака та обшивала зсередини тканиною.
Наступний етап роботи – обідок. Щоби його зробити, треба виміряти діаметр нижньої частини “шапки”, відрізати такого ж розміру м’який білий шнур для білизни і на нього по колу натягнути вигаптуваний гачком із золотистих або срібних ниток обідок. Потім цей оздоблений шнур пришити до основи. Далі найосновніша частина роботи – оздоблення бісером.
За словами пані Орисі, треба знати чітке правило: зверху над обідком має бути вишитий візерунок по колу. Його жінка вишиває за обраною схемою, використовує білий, червоний, голубий, жовтий, золотистий, сріблястий, червоний, бордовий бісер. Але на одній митрі має бути не більше як п’ять барв. Після цього “викладає” голкою “другий поверх”.
“Це чотири широкі смужки одного орнаменту, – з усмішкою мовить пані Козяк. – Такі смужки, ніби хрест, і сходяться біля кола в центрі митри. А в цьому колі слід акуратно приклеїти іконку. Важливо, що кожна смужка з візерунком має починатися обшитою іконкою. Проміжки між смужками слід зашити орнаментами у формі хреста. На орнаментах не має бути гострих кутів, а все заокруглене. Всередині тих хрестів може бути каміння. А кожна з чотирьох частин має бути рівна рівнесенька та чітко відцентрована”.
На одну митру жінці потрібно 5 – 8 тисяч дрібних бісеринок.
“У мене би руки заніміли від такої роботи та хвилювання”, – кажуть майстрині. Можливо, і в мене би також оніміли, але перед роботою я беру благословення у священика”, – тихо каже пані Орися.
Скільки витрачає грошей на матеріали та де їх купує, жінка не зізнається, каже лише, що замовляє в Україні та за кордоном. Бо економити чи шити з дешевих матеріалів головні убори для священиків не можна. А самі митри ручної роботи коштують від 20 тисяч гривень.
Довідково:
Митра – це спеціальний головний убір священиків. У православних та греко-католиків вона круглої або кулястої форми. Таку “шапку” одягають єпископи, а священики отримують її за особливі заслуги. Тому в церковному середовищі часто можемо почути: митрофорний протоієрей або отець-митрат, тобто “нагороджений” священик. Митра символізує владу, дану самим Христом усім його служителям. Тому й одягають її у час Служби Божої.
