Про це пишуть Версії з посиланням на dobryjlikar.
– Період ранньої осені характерний новою хвилею ентеровірусної інфекції, – пояснила Олена Левицька, лікар-епідеміолог міського відділу обласного лабораторного центру МОЗУ. – Збудник, який час до часу нагадув про себе влітку, активізувався зараз із двох причин. Перша – це типовий для вересня перепад температур (уранці й ввечері – +10, вдень – + 26). Люди зазвичай ще не вбираються відповідно, тож перемерзають, і це понижує імунний захист.
– Зокрема, у дітей…
– Так. Діти повертаються в колективи. Близький контакт (наприклад, у садках, школі) сприяє швидкому поширенню інфекції. Достатньо одному прийти в клас чи групу з мокрим носом – і запустилася реакція.
– У народі ентеровірусну інфекцію нерідко називають застудою, це правильно?
– Ця назва умовна, адже збудник провокує різноманітні симптоми: не лише характерні для застуди нежить, першіння в горлі, а й біль у животі, попереку, розлади травлення. Ентеровіруси (у природі існує 60 різних різновидів цієї інфекції) дуже стійкі: упродовж кількох днів життєздатні при кімнатній температурі, передаються від людини до людини як повітряно-крапельним, так і контактним шляхом. Позичив ручку в когось, хто хворіє, – і не конче перемерзати, інфекція стала твоєю.
Вхідні ворота ентеровірусів – це слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. Далі вірус розмножується і накопичується в травному тракті, зрештою, провокує запальну реакцію. Звідси й перші симптоми: слабкість, біль голови, гарячка (часом до 39 – 40 градусів!). А далі хворого може й знудити, у нього нерідко розвивається діарея. Найчастіше так буває у дітей.
– Можливо, є в цієї інфекції характерний симптом?
– Так. На 2 – 3 день після зниження температури, наприклад, у дітей з’являється один із найбільш характерних симптомів ентеровірусної інфекції – висип, дрібні прищики з ділянками крововиливів на тулубі, колінах і стопах. Цей висип зазвичай безслідно зникає через три дні. А при деяких формах ентеровірусної інфекції розвивається епідемічна міалгія: напади м’язового болю в животі, грудях, попереку.
Найважче ентеровірусна інфекція перебігає у дітей з ослабленим імунітетом – наприклад, у тих, хто лише недавно одужав чи має іншу хронічну хворобу. І в немовлят. Небезпека чатує й на вагітних, яким зараження загрожує викиднем.
– Як довго триває ця хвороба? І як її лікують?
– Від кількох днів – до 2 – 3 тижнів. Специфічних ліків проти ентеровірусної інфекції не існує (діє традиційне жаропонижувальне, рясне пиття, ліжковий режим) і лише у певних складних випадках проводиться спеціальна лабораторна діагностика (наприклад, коли є підозра на поліовірус, що належить до групи ентеровірусів і загрожує паралічем).
– Як же в такому разі лікар ставить діагноз?
– Орієнтуючись на клінічні симптоми, стан хворого і динаміку хвороби. Ентеровіруси нерідко спричиняють серйозні ускладнення, як ось пневмонія, запалення мозку, ураження печінки, нирок тощо. Саме тому важливо, щоб хворого у перші дні недуги оглянув лікар. Він не лише прослухає легені, а й намагатиметься з’ясувати можливі умови зараження. Наприклад, якщо пацієнт – дитина, яка недавно приїхала з табора чи села, де пила криничну воду, то є привід припустити зараження чи не найнебезпечнішим із ентеровірусів – збудником поліомієліту.
