У 19 ст належав сімейству Седельмаєрів – німців, що прибули з Мюнхена. Від 1911 до націоналізації в радянський час був у власності спілки «Седельмаєр і Ко». В архітектурному відношенні інтерес становлять два корпуси заводу – варний і солодовий цехи. Про це пишуть Версії з посиланням на Побудовано.
Солодовий цех, середина 19 ст . Вул. Новгородська, 49. На місці колишнього фортечного бастіону, на повороті вулиці, навпроти варного цеху. Радянські історики датували його 1767, як і варний цех. Це не відповідає дійсності. Першоджерел із конкретною датою зведення виявити не вдалось, але є документи, які дають змогу визначити приблизний час будови. На мапі міста 1792 на місці майбутньої солодовні ще позначений фортечний бастіон. У журналі земельних ділянок Станиславова 1848 фортифікацій уже немає, але нема ще й будинку. Згадка про нього нарешті з’являється в описі населення й нерухомостей міста 1857. Отже, дата побудови корпусу – між 1848 та 1857 рр.
Споруда зведена в класичному стилі, цегляна, майже прямокутна в плані з одним заокругленим рогом. Двоповерхова, з цокольним і мансардним поверхами, покрита напіввальмовим дахом. Фасади розчленовані лопатками та маленькими вікнами: прямокутними на цокольному й першому поверхах, півциркульними – на другому. Перекриття плоскі на дубових опорах. В останній час використовувався як склад.
Уже в середині 19 ст. завод був значним підприємством, де працювали 40 робітників. Вони ж започаткували страйковий рух у місті в 1892. Родина Ф. Седельмаєра володіла в цьому районі великими ділянками землі. Вулиця, що виникла на її ґрунтах, у дорадянський час тому й мала назву Седельмаєрівської.
Варний цех, 1767 (до реставрації). Вул. Новгородська, 28
На повороті вул. Новгородської, на розі з вул. Заклинських. Споруда мурована, в стилі бароко, прямокутна у плані, одноповерхова, з підвалами, покрита двосхилим дахом. Перекриття підвалів склепінчасті з розпалубками, першого поверху – склепінчасті.
Головний фасад має чотири дуже витягнутих напівциркульних вікна, прикрашений карнизом з розетками та імітацією тиньку під руст. Там же викладена дата будови: «1767». Після ремонту 1971 у приміщенні колишнього варного цеху містилась заводська котельня.
Варний цех після реставрації
Звід пам’яток Івано-Франківської області. Івано-Франківськ і села міської ради. – Кн. 1. Пам’ятки археології, історії та мистецтва. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016. – С. 145-148.
