Окрема велика стаття про коломийські події вийшла на сайті Союзу православних журналістів. Там представників духовенства, які виступають за позбавлення УПЦ МП прав на Благовіщенську церкву, звинуватили в розпалюванні міжконфесійної ворожнечі, посягання на законну власність УПЦ МП і провокуванні фізичних зіткнень. Попутно автори статті не тільки звинувачують “так званих капеланів” в скоєнні злочинів, але і в черговий раз підкреслюють виняткову канонічність УПЦ МП – на противагу іншим чинним в Україні конфесіям, -пишуть Версії з на Апостроф.
Інша сторона конфлікту, яку представляють громадські активісти та капелани УГКЦ, стверджує: на храм УПЦ МП прав не має. Та й взагалі, мова – не у міжконфесійних суперечках. Суть у пропаганді ідей «русского міра» в країні, де ведуться бойові дії, і знищення унікальної архітектурної і духовної пам’ятки. Про причини та хід конфлікту, про знахідки, зроблені в храмі, і “православних тітушок”, журналістам розповіли лідери протесту, капелани УГКЦ Микола Мединський і Михайло Арсенич.
– Наскільки я зрозуміла з викладених в інтернеті відеороликів і з публікацій в ЗМІ, суть конфлікту полягає в тому, що колись цей храм належав Українській греко-католицькій церкві, а потім його передали Українській православній церкві Московського патріархату. Але ця передача відбулася ще в 1990-х роках. А суперечки, намети біля храму і все інше почалося тільки 17 жовтня 2017 року. Чому так?
Микола Мединський: Справа в тому, що в 1990-х роках вони (представники УПЦ МП, – ред.) зайняли Благовіщенський храм з такою домовленістю: будуть там, поки не побудують власну церкву. Зрозуміло, що це було ще до війни, тоді були якісь економічні відносини з Росією, потурання російським інтересам (в тому числі, і російській церкві) та інше. Але коли вони побудували храм на Кірова і пізніше – монастир на об’їзній дорозі, виявилося, що ніхто не збирався повертати нам храм, який є архітектурною пам’яткою нашого народу. Більше того – вони його знищили.
– Знищили?
М.М.: Так, вони його знищили. По-перше, вони поставили наверх купола, як це прийнято в московській церкві, розфарбувавши їх в синій колір. По-друге, всередині храму зараз все оббите фанерою, під якою, як ми здогадуємося, були настінні розписи. Поверх ДВП десь щось намалювали, десь приліпили …
Чому зараз? Тому що зараз, коли йде війна між Росією і Україною, перш за все, є неприпустимою діяльність будь-якої організації, яка має свій керівний центр в державі-агресорі. Тому обурена громадськість Коломиї вирішила видворити їх. Адже, так звана УПЦ, яка не є українською церквою, а лише метрополією РПЦ, займає чільне місце, як ідеологічний рупор пропаганди “русского міра”.
– Можливо. Але я до сих пір не розумію, чому це стало очевидним для обуреної громадськості саме 17 жовтня, коли почалася безстрокова акція біля будівлі храму. Що стало поштовхом?
М.М.: 17 жовтня прийшли громадські активісти і поставили на території храму намети, почалися служіння … Насправді ж акція розпочалася ще 4 червня, коли наші священики на Трійцю увійшли в храм, відслужили літургію. А після, за погодженням з поліцією, храм був опечатаний. Тому, що треба було шукати винних у знищенні нашої духовної і архітектурної пам’ятки і залучати їх до відповідальності. Щоб ви розуміли, Благовіщенську церкву ЮНЕСКО відмовилася брати на облік, тому що всередині – просто жах. Там зараз нічого брати на облік …
– Через фанери і фарбовані куполи? Чи там ще є якісь пошкодження?
Михайло Арсенич: Справу про руйнування цього храму розслідує комісія ЮНЕСКО. Чому ми зверталися саме туди? Тому що цей храм – це єдиний дерев’яний пам’ятник архітектури гуцульського мистецтва, який зберігся до нашого часу з 16 століття.
Навіть з 20-го у нас немає таких пам’яток архітектури, яким є ця Благовіщенська церква. Саме тому ми і звернулися в ЮНЕСКО, щоб вони надали свою оцінку знищенню цієї пам’ятки. І отримали від них висновок комісії.
Також ми звернулись з проханням вжити заходів, щоб не допустити знищення пам’ятки, до міністра культури Євгена Нищука.
Але чомусь за 4 місяці ми не отримали жодної відповіді від нього. Хоча якщо терміново не вжити заходів для захисту цієї пам’ятки архітектури, протягом двох, максимум трьох років, вона завалиться. Тому, що будівля прогнила повністю. І це найбільша проблема.
Там все розкрадено або знищено. Найбільша втрата – кам’яна скульптура Пінзеля з його підписом – мало не єдине його таке творіння, тому що Пінзель не працював з каменем … Немає голови, статуя розрубана натроє. Це вже все сфотографували. Навіть представник ОБСЄ приїжджав – правда, фотографував він своєрідно, тому що був настільки п’яний, що не здатний був утримати фотоапарат в руках. Але маємо те, що маємо. На превеликий жаль, європейці часом теж дивляться на світ московськими очима. Починаючи з пляшки.
– Крім понівеченої скульптури Пінзеля, які ще руйнування зафіксовані?
М.А.: Вони, перекриваючи покрівлю церкви, залишили – я думаю, що все-таки навмисно – отвори, щоб туди потрапляла вода, дерево згнило, церква звалилася – і ніхто б не мав до них претензій, а вони автоматично могли побудувати на цьому місці нову будівлю.
– Чому думаєте, що там був умисел?
М.А.: Тому що там явно видно, що все-таки отвір залишили спеціально на кутовий стіні, щоб вона згнила.
М.М.: Більше того, коли почалися ці протистояння і ми потрапили всередину – знайшли там дуже багато цікавих фактів.
– Яких?
– Перш за все, в пономарці на видному місці мало не як святиня зберігався конверт з листом від керівника Івано-Франківської російської громади Волкова.
У 2009 році він цим листом повідомляв тодішнього настоятеля про те, що написав статтю щодо ситуації навколо храму і розмістив в декількох виданнях. Зокрема, в виданнях тих політичних сил, які з московською церквою єдині в дусі. Це газета “Комуніст” – що доводить, що в московській церкві є активна співпраця з богоборницьким і антиукраїнським режимом, тобто комуністичною партією. І газета “Російський вісник”, що видається Російською громадою – ще одна кровожерна, антиукраїнська, українофобська організація. Нормальній людині соромно було б не те, що статтю на свій захист там виставляти, а навіть щоб про нього згадували в таких виданнях. Але для них це нормальне явище.
– Тобто, якщо ще в 2009 році писались статті на підтримку позицій УПЦ МП, конфлікт існував ще тоді?
М.М.: Звичайно! Громадськість завжди обурювалася, бо весь час з їх боку були антиукраїнські випади. Більш того, навіть антихристиянські речі спостерігалися. Люди ж на це звертали увагу. Люди ж на це реагували. Ну і, відповідно, вони якось намагалися захистити свою позицію.
– Ви сказали – “знахідки”. Знайденим листом справа не обмежилася?
М.М.: Абсолютно. Ми ще чимало цікавого там знайшли. Вони (представники УПЦ МП, – ред.) завжди заявляють, що не мають жодного відношення до російської церкви і Росії в цілому. А ми знайшли в захопленому ними храмі ікону Миколи Другого (Кривавого).
Більш того, в храмі досі стоїть велика таблиця з переліком зобов’язань парафіянам московської церкви, як правильно сповідатися. І там є пункт: якщо відбулася спільна молитва – молитва, навіть не якесь служіння спільне – з прихильниками Київського патріархату або Греко-католицької церкви (як вони пишуть – “уніатами”), або віруючими інших конфесій – це не те, що є гріхом (це само собою в їхньому розумінні), це веде до відлучення від Церкви в цілому.
– Ви не перебільшуєте?
М.М.: Анітрохи. Вона до цих пір висить на стіні – ми поки не зняли. Далі виявилося ще веселіше. Коли ми придивилися до ікон, які висіли на хорах, побачили, що на одній з них був зображений чорний ангел, який домінував над усіма, хто входив або виходив з храму. Це показує їх внутрішню сутність.
Але найцікавіше – вони весь час кричать, що не втручаються в політику. Московські попи, які приїжджали разом з “тітушками” в храм, в розмові зі мною вигукували: “Це ви, це ви, це на вашому Майдані все почалося! Ви на Майдані вбивали людей!” І тому подібне. Коли запитуєш у них, чи знають вони, що в Україні йде війна, бурмочуть щось незрозуміле. Коли цікавишся, чи визнають Росію агресором, який напав на українську землю, навперебій кричать: “Ми цього не знаємо, ми в політику не втручаємося”.
Але одна наша знахідка – ще одна ікона, яка також на хорах, поруч з чорним ангелом стояла – доводить, що це брехня. На тій іконі зображений голий (третій президент України) Віктор Ющенко з голими жінками в пекельному вогні.
І це, думаю, яскраво ілюструє їх позицію і під час першого Майдану, і під час Революції гідності. Та й в цілому показує, як вони “не втручаються” в політику.
– Я не зовсім розумію один момент. Ви говорите, що з червня храм був опечатаний. А потім розповідаєте, що зайшли всередину і знайшли там лист, ікони, інше … Виходить, ви порушили закон, коли відкрили двері? Або їх відкрили до вас?
М.М.: Дивіться. Церква дійсно була закрита. Але під самим храмом по черзі проводилися служіння. У певні години службу проводила УГКЦ, на яку сходилися віруючі і прихильники. В інші години служили священики московської церкви – і на ті служби теж сходилися їх віруючі і прихильники.
Але після того, як суд зайняв антиконституційну позицію, підтримавши московську церкву і фактично засудивши діяльність поліції Коломиї, а з нею – і всіх нас, ми зрозуміли: поки законодавство не працює, своє слово повинні сказати активісти. Так почався Духовний Майдан.
– Хто відкрив опечатані двері? Як ви зайшли всередину?
М.М.: Справа в тому, що ніхто не зривав жодних печаток, ніхто не зривав жодних замків. Вранці, коли активісти в наметах прокинулися, двері були відчинені. Хтось із хлопців помітив це, коли священики готувалися до служби перед дверима. Коли ми переконалися, що це дійсно так, ми зайшли в храм. Хто це зробив – це диво Господнє або, може, це була спроба московитів увірватися в храм вночі, поки всі спали – важко судити.
– Увірватися – а вранці піти? У церкві нікого не було, коли ви зайшли?
М.М.: Нікого. Ми – прихильники думки, що це чудо. Тому що на нічні чергування після розбивки наметів залишалися не тільки ми, а й ікона Богородиці Єднання, яка стояла якраз перед дверима. Як воно було насправді, ми не знаємо, тому що ми цього не бачили. Але оскільки не було ні печатки, ні замків на дверях, ми увійшли і почали молитися.
– Прихожанам і священикам УПЦ МП ви даєте можливість зайти в храм?
М.М.: Ні. Прихильників Московського патріархату поки на двір навіть не впускаємо. Точніше, священиків не впускаємо. Але всіх же в обличчя не знаєш. Тому коли їхні прихильники ставали під храмом і просто молилися – ми цьому не заважали. Не пускаємо на територію храму тільки священиків з громадою.
– А що за історія з “тітушками“, яких, нібито, звозять представники УПЦ МП?
М.М.: Була інформація, що приїжджали з Почаєва, з Верховинського району, з довколишніх територій. А вже після того московський єпископ Тихон (Івано-Франківської єпархії УПЦ МП, – ред.) закликав до агресивних віруючих УПЦ МП. Він дав благословення підтягуватися всім віруючим московської церкви з усіх територій до Благовіщенської церкви, щоб протистояти українським патріотам, які намагаються вберегти цю унікальну сакральну пам’ятку. Фактично Тихон відкрито закликав до громадських протистоянь.
А ми з того часу, як почалася громадська акція, стали свідками дуже цікавого явища, просто на рівні дива. З тих пір як ми видворили московитів остаточно з двору храму, в купольній системі почали відновлюватися знищені ними ікони. Коли я вперше це помітив, їх обриси ледь виднілися. Але вже до вечора того ж дня ці образи було видно чітко, немов хтось крейдою їх промалював.
– Так, може, хтось і промалював? Тому що дійсно дуже схоже.
М.М.: Вони відновлюються в купольної системі. Туди неможливо дістатися без спеціальних пристосувань – а нічого такого в церкві і близько немає. Тому щось домальовувати ніхто б не зміг, навіть, чисто фізично. Якби, навіть, і захотів для чогось. Така дивна ситуація. Напевно, Господь дає чудо в деякій мірі. Там Богородиця відновлюється, архангели … Дуже цікаво.
– Повернемося до “тітушок“.
М.М.: Там навіть на відео зафіксовані ті моменти, де ми з ними спілкуємося мило.
Яким чином вони збиралися? Коли ми вже підійшли до них з представниками відповідальних державних органів, один з проводирів цих фракцій, хлопець з Богородчан, у відповідь на запитання, що вони роблять біля Благовіщенської церкви, сказав, що вони прийшли помолитися. Коли ж у нього запитали, чому вони не помолилися у себе вдома, а з Богородчан приїхали молитися аж сюди, він під психологічним тиском вже з усіх боків зізнався. “Нас, – каже, – священик попросив приїхати сюди і підтримати”. Ось так.
– А священики як пояснювали свій приїзд?
М.М.: Що вони прийшли виключно мирно помолитися, що мають на це право. Що вони в політику не втручаються, що виступають проти будь-яких агресивних дій, але в той же час, навіть, не здогадуються, що в Україні йде війна і що агресором є Росія. В такому дусі. Традиційна їх калька, поширена по всій Україні.
Але найстрашніше – ці жінки-віруючі УПЦ МП. Це взагалі жах. Це якісь «скляні» очі, крики: “Їдьте в Америку мити там задні місця”. Я не хочу просто повторювати те слово, яке вони вигукували. Це крики щодо того, що “ми – це єдина канонічна церква, все решта – це розкольники, всі інші – погані, а ось ми одні – хороші”. Я тоді навіть не витримав і поцікавився у такої “матрьошки”: “Може, якщо весь світ поганий і тільки ви – хороші, варто задуматися? А раптом все навпаки?”
– На одному з відео хтось із ваших соратників кинув фразу, що є ризик, що церкву взагалі можуть спалити. Звідки такі побоювання у вас?
М.М.: А нам таке пообіцяли. Це не зафіксовано на відео, здається, але в розмовах звучало: “Ми прийдемо зі зброєю, будемо себе захищати. Ми тут вас спалимо”. Так нам відповідали на питання про те, для чого вони приходять до церкви. Вони кажуть, що мають повне право, що виграли суд, мають зброю і зі зброєю будуть себе захищати. “Ми вас тут спалимо”, – те, що я чув особисто.
– Це парафіяни говорили?
М.М.: Так. Якраз ці, так звані, московські віруючі.
– Ви вірите, що ці слова можуть виявитися чимось більшим, ніж порожніми погрозами, сказаними в запалі?
– Не дивлячись на те, що їхня поведінка зовсім неадекватна, все може бути. В крайньому разі, на Майдані ми вже бачили, що “тітушки” можуть прийти зі зброєю. Тим більше, тут же безпрецедентний випадок, коли у них (УПЦ МП, – ред.) на Західній Україні забирають таку древню святиню. Причому в місті. Тому що Київський патріархат у них до сих пір забирав лише церкви в селах. Зараз, поки йде це протистояння в місті Коломия, в селах Городенківського району громади, розуміючи, що УПЦ МП є фактично служницею московської імперії, почали масово переходити в Київський патріархат.
Тому – все може бути. Звичайно, Москва просто так не відступить. Москва буде тиснути на (митрополита УПЦ МП, – ред.) Онуфрія, Онуфрій буде тиснути на Тихона, а Тихон буде тиснути на своїх “тітушок”, щоб ті використовували всі можливі методи, щоб не віддати святиню.
– Скільки прихожан є у цієї церкви? Маю на увазі парафіян УПЦ МП?
М.М.: Саме в цій церкві – небагато. Справа в тому, що частина людей справді, навіть, не замислювалася над тим, що це – московська церква. Частина людей чули, що це – Українська православна церква, тому йшли і молилися. Відповідно, коли ми почали говорити правду про, так звану, УПЦ МП, вони почали кричати, що ми розпалюємо міжконфесійну ворожнечу. Тому що після цього частина їх прихожан перейшла в УПЦ КП, частина почала приходити до нас, на служіння, які проводять греко-католики.
Але частина людей, які були ядром, залишилися там. Втім, в більшості люди, які приходили кожен день в храм на їх служби з червня і до початку Духовного майдану, це вже навіть не парафіяни Благовіщенської церкви. Це парафіяни їх церкви, що на об’їзній, хоча вона належить навіть не до Коломиї, а до Синяви, і їх церкві, що в центрі, на Кірова. Цю вулицю в рамках декомунізації давно перейменували на вулицю Лесі Українки. Але московській церкві Кіров більше підходить.
До речі, ще один момент: цей монастир, на об’їзній, розташований в 300 м від злітної смуги військового аеродрому. І там, в монастирі, є камери. Тобто будь-які дії на аеродромі, будь-то зліт або посадка будь-яких літаків, контролюються тими, хто знаходиться в монастирі. А у нас є інформація, що там, навіть, зараз патрулюють сепаратисти.
Але повернемося до Духовного Майдану. Власне, парафіяни цих двох церков і ходили в Благовіщенський храм. А для більш масових заходів привозили людей з Чернівецької області, Верховинського, Косівського районів. Навіть з Почаєва автобус був.
– Активісти знаходяться біля храму цілодобово?
М.М.: Так. Активісти – патріоти Коломийської громади і навколишніх прилеглих територій – патрулюють як вдень, так і вночі. Також проводяться богослужіння. І зараз ми вирішуємо, чи варто обмежувати вимоги акції питанням тільки Благовіщенської церкви, або ставити питання щодо всіх тих парафій, які висловили бажання вийти з московської церкви і влитися в лоно Київського патріархату або Греко-католицької церкви.
Крім того, щоб зрозуміти, що відбувається в місті Коломия, ми – активісти громадських організацій “Шлях єднання”, “Військові капелани”, “Чорна сотня”, “Самооборона Майдану”, яка ще збереглася в Коломиї, і інших організацій, які долучилися до духовному Майдану – плануємо написати звернення до всіх політичних партій, всіх громадських об’єднань і державних чиновників Коломиї. У зв’язку з останніми подіями, а саме тим, що є докази тісної співпраці московської церкви з антиукраїнськими політичними силами, ми хочемо знати чітку позицію кожного з представників політичних сил, громадського сектору та державних чиновників щодо злочинних діянь Московського патріархату як ідеологічного рупора “русского міра”, а також пропаганди УПЦ МП активної діяльності “русского міра” в місті Коломия. Поки що тільки в Коломиї. Тому що далі ми будемо пропагувати це на території всієї України.
Тобто ми будемо вимагати, щоб всі ці люди висловили свою підтримку або осуд подібної діяльності УПЦ МП. Відповідно, ми за собою залишаємо право засудження дій “русского міра” тут, на наших територіях та висвітлюватимемо її в мережі. Причому не тільки підтримку. Мовчання і ігнорування цієї заяви ми будемо розцінювати як підтримку злочинного “русского міра”.
– Це вже схоже на ультиматум.
М.М.: Насправді наша позиція є наступною. Ми не переслідуємо московську церкву за конфесійною приналежністю. Але оскільки в Україні йде війна з Росією, ми проти будь-якої діяльності, та й взагалі присутності в нашій державі будь-якої організації, керівний орган якої знаходиться в країні-агресорі, тобто в Росії.
До якого часу? До тих пір, поки не закінчиться війна. Це перше. Друге – поки Росія не визнає свої злочини. Поки вона не принесе всесвітнє покаяння за вчинені перед українським народом і іншими народами світу злочини. Поки Росія не компенсує ті збитки, які завдала нашому народові своїми агресивними діями. Поки вони не відкриють архіви злочинців минулого, не покарають злочинців сучасності. І поки російська церква не візьме властиву їй назву – Російська православна церква в Україні – і не перестане обманювати народ, називаючись Українською православною церквою.
От якби це все сталося – ми були б готові подати руку християнської любові російському народу. Але коли б це сталося – це був би вже інший російський народ. Але за останні 800 років чогось подібного не спостерігалося.
– Тобто така кінцева мета нинішньої акції? Припинення, заборона або обмеження діяльності УПЦ МП хоча б на території Коломиї? І до того ви розходитися не збираєтеся?
М.М.: Саме так.
– А скажіть, як бути з майном, яке було в храмі? Чи плануєте повертати його власникам?
М.М.: Їм сказали, що якщо там є їхні особисті речі, нехай прийдуть і заберуть. Ми готові віддати їм ікону Миколи Кривавого, оскільки вже зафіксували цей факт. А ось ікони з чорним ангелом і голим Ющенком віддавати не плануємо, тому що це яскравий доказ їхньої не тільки антихристиянської, а й антиукраїнської діяльності. Тому ці артефакти поки залишаться у нас. Можливо, ми передамо їх народному депутату Юрію Тимошенку, який повинен під’їхати сюди, до храму, зафіксувати ці факти і, можливо, візьме ці речі на зберігання. Щоб вже на офіційному рівні можна було доводити злочини московської церкви.
Я також написав на сторінці Віктора Ющенка про виявлений факт. Якщо йому цікаво – нехай приїде, подивиться і теж якось відреагує. Це ж все-таки образа особистості. Було б дуже цікаво, щоб Віктор Андрійович подивився, як він виглядає в оголеному вигляді з голими жінками у вогні пекельному. Більш того, це ж на нього молилися, як на Боженьку …
От чесно, у мене слів немає навіть. Це вже якась шизофренія! Це вже важко назвати навіть якимись політичними інтригами – таке творити можуть або хворі люди, або ті, хто за рівнем розвитку ледь досяг маленької дитини. І чим більше подібних речей ми знаходимо в храмі, тим менше я розумію, сміятися мені чи плакати. І це – в Коломиї. А уявіть, що можна знайти, якщо копнути десь в Центральній Україні або на сході? ..
Журналісти готові надати слово другій стороні конфлікту, що спалахнув в Коломиї.
