«Версії» вирішили з’ясувати, як до цієї події ставляться відомі івано-франківці і розіслали більш, ніж десятку людей питання: «Як ви оцінюєте дії правоохоронців” щодо затримання Міхеіла Саакашвіллі, його звільнення мітингарями?».
З’ясувалося, що більшості з опитаних взагалі все одно, що там відбувається в Києві. Деякі з тих, кому був надісланий запит, відмовились від коментарів. Деякі все ж поділилися своїм баченням. Але загалом ситуація виглядає так, що політичні ігрища на, так званому, політичному Олімпі України вже остогидли більшості населення держави. Бо, насправді, в Україні відсутні політичні партії – є клуби за інтересами, в Україні відсутня політика – її замінили політичними шоу, пишуть Версії.
Ростислав Гудзінський (голова ВО «Голос»): Дії правоохоронців та їх керівників, як мінімум, є суперечливими і такими, що не додають позитивного іміджу державі, як в середині країни так і на міжнародній арені.
Затримувати М. Саакашвілі, та ще й в такий небезпечний спосіб не було жодної потреби, навіть якщо і вірити тому сумбуру, який наніс “Генеральний прокурор” Ю. Луценко.
Ну, відбиття протестувальниками М. Саакашвіллі у силовиків є ганьбою для СБУ і свідчить про серйозні проблеми в організації її роботи.
Я, особисто не підтримую ні М. Саакашвіллі, ні спроби організувати ним та такими суперечливими особами без минулого, як Дерев’янко, Соболєв та Семенченко, нового Майдану, адже усвідомлюю , що він може для нашої держави стати останнім в її історії.
Однак протестні настрої та недовіра до існуючої влади наростає в зв’язку із недотриманням нею ідеалів “Революції гідності”, відсутністю реформ, брехливістю та корумпованістю чиновників, правоохоронних органів та судів.
Святослав Никорович (депутат обласної ради, «Самопоміч»): А в нас є правоохоронці? Гральні зали на кожному кроці, про наркотики й проституцію відкрито пишуть в Інтернеті. Єдине прикро, що влада перетворює мою країну в цирк.
Андрій Грималюк (депутат міської ради ВО «Свобода»): Новини читав по діагоналі, тому ситуацією не володію і важко коментувати. Запам’яталася тільки вечірня новина про недопуск російської збірної до Олімпіади – 2018 у Південній Кореї. Таке рішення МОК підтримую, я його чекав. Все правильно.
Ігор Роп’яник (художник): І затримання Саакашвілі, і його звільнення – не на руку іміджеві України. І це найбільше турбує.
Олег Головенський (директор інституту «Новий Івано-Франківськ»): Я взагалі оцінюю дії влади як неадекватні. Говорити можна довго – задавати риторичні запитання щодо переслідування, або хоча б створення якихось «незручностей» справжнім ворогам України. Але ситуація сумна, влада щохвилини втрачає авторитет і довіру. Переслідування опозиціонерів, боротьба з НАБУ, – з цієї серії. Можливо влада думає, що в ситуації між хаосом і диктатурою люди виберуть диктатуру? Історичний досвід показує, що хаос перемагає частіше.
Тарас Виноградник (депутат обласної ради, «Самопоміч»): В мене до цієї ситуації два питання. Перше – чому ніхто досі не розібрався, як Саакашвілі давали громадянство, як його призначали на державну посаду. Як його допускали до державної таємниці? Тепер його громадянства (яке, начебто, було надано з порушеннями) позбавили, але ніхто за ті порушення не відповів. Друге – якщо ми говоримо, що хтось порушив закон, то про це потрібно говорити фахово, а не через мас-медіа робити заяви про злочин, який не доведено.
Оскільки зовнішній світ дуже пильно спостерігає за нашою державою, то мені не подобається, коли в цій державі влаштовуються такі шоу, які робить Саакашвілі. Якщо ти ні в чому не винен, прийди в правоохоронні органи й дай покази. В той же час, я проти переслідування за висловлення, за відстоювання своєї позиції.
Це не проста ситуація. Однозначно не проста.
Тарас Зень (генеральний директор ТРК «Вежа»): Хочу сказати, що я не надто занурений в політику, спеціально стараюсь уникати цих процесів, щоб не відволікатись. Щоправда у випадку з Саакашвілі так відсторонитись не вдалось. Адже про це говорять всі. Шоу з ним б’є мабуть всі політичні рекорди. Це вже вдруге силовим структурам не вдається приборкати, затримати даного політика. Варто згадати прорив на кордоні, де силовики залишились безсилі. Повторилось і вдруге. У Києві. Якщо б правоохоронці справді хотіли, вони б могли його затримати. Це без сумнівів. Але вочевидь така картинка потрібна для політичних ігор.
Найприкріше у всій цій ситуації, що в цих катавасіях з обох сторін задіюються ветерани російсько-української війни. Тому часто “брат йде на брата”.
Це вкотре показало, що в політиків першого ешалону немає ніяких моральних цінностей та якихось святинь. Вони готові застосовувати будь-які методи, використовувати людей для досягнення своїх цілей.
