Звичайно, вже давно ніхто не згадує, що колись учителем, актором, бухгалтером або журналістом ставали тільки чоловіки. Але зараз дівчата посягнули на такі важливі для чоловіків заняття, як політика і керівні посади на підприємствах і в установах. Популярними серед прекрасної половини людства стали і більш скромні справи типу охорони, водіння автомобіля, військової служби та ін. Але чи правильно це? Журналісти підготували для вас цикл інтерв’ю з жінками, які знайшли себе саме в таких, не типових на перший погляд для них професіях, пишуть Версії з посиланням на Правда іф.
Першою героїнею стала 38-річна Тетяна Продун. Ця чарівна жінка та мама є солдатом 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади. Службу в Збройних Силах України розпочала у 2017 року.
- Тетяно, чому обрали таку професію? Адже вона не є жіночою, принаймні, на перший погляд.
Для мене вибір даної професії не був авантюрним і спонтанним – це було повністю виважене і обдумане рішення, мабуть – доля(сміється). Також передувало особистісне наслідування – я виросла в сім’ї військовослужбовців.З самого дитинства армія – це моя друга велика дружня сім’я, в якій я почуваю себе дуже комфортно. А також коли в нашій державі почалась антитерористична операція, я вважаю не можна бути осторонь цього, коли на твоїй землі війна, треба тут, на мирній землі допомагати чим зможеш, тому, хто боронить нашу Батьківщину. Тому я допомагала волонтерам і також вирішила, що можу бути корисною в бойовій частині, яка безпосередньо бере участь в АТО. На жаль, у нашому суспільстві і досі існують стереотипи, що жінка – це в першу чергу – матір, по-друге – кохана дружина, ну і по третє – берегиня домашнього вогню і затишку. Що жінка – це тендітна, красива, ніжна і слабка особистість, проте ці твердження помилкові і застарілі. На сьогоднішній день жінки масово йдуть до армії. Як на мене, присутність військовослужбовців-жінок дуже важлива для армії, оскільки жінки мають інший погляд на життя і мають зовсім інший підхід до вирішення тієї чи іншої будь-якої ситуації. Попри те, що їм важче, ніж чоловікам фізично і психологічно, але жінки – військовослужбовці – служать на рівні з чоловіками. Вони дисципліновані, витривалі, незламні, сильні духом і не поступаються чоловікам у всіх якостях і вміннях, яких вимагає служба. Армія не терпить слабкодухих, тут немає чоловіків чи жінок – усі знаходяться в рівних умовах, навіть якщо вони дуже важкі, усі ми разом стоїмо на варті миру та спокою. Для своєї дитини я стала прикладом і гордістю.
- Ваша робота зобов’язує вас носити форму. Чи не важко було відмовитись від суконь і взуття на підборах?
Я люблю військову форму. Почуваю себе в ній комфортно, ношу її із задоволенням, мені пасує – це моє. Адже вона дисциплінує у зовнішньому вигляді і поведінці, вона не робить жінок-військовослужбовців менш привабливими, а навпаки, на мою думку, надає певного шарму і чарівності. До жінки у формі прикуті усі погляди і не тільки чоловіків, а й жінок і дітей. Це викликає відчуття гордості. Жінка завжди залишається жінкою, навіть у військовій формі. А після служби, звісно, ж у моєму гардеробі присутні сукні, спідниці і підбори.
- Якою має бути поведінка жінки в чоловічому колективі? От наприклад, що можна і чого не можна собі дозволити: сльози, тиснути на жалість і тд.
На мою думку, жінки своїм приходом змінюють структуру та характер армії, роблячи її ґендерно-нейтральною структурою. Проте чоловікам-військовослужбовцям дуже важливо, щоб жінка була поруч. Адже вони завжди будуть нас захищати, будуть сильними поруч з нами і ніколи не дадуть слабину. В чоловічому колективі жінкам служиться комфортно. У нашому батальйоні жінок люблять, надзвичайно поважають і оберігають. В умовах підвищеного фізичного і емоційного навантаження, не доводиться відчувати себе комфортно, але ти знаєш, що поруч справжні чоловіки, котрі підставлять плече, коли важко. Повага до жінок дуже відрізняє наш військовий колектив від інших цивільних колективів. А ще в армії цінуються речі, про які часто забувають у колективах на «гражданці»: взаємоповага і підтримка. Так, армія – це не місце для сентиментів, але чоловікам-військовослужбовцям теж нерідко потрібне душевне спілкування. Саме наші поради й розмови, а також жіночий погляд на проблеми так необхідні чоловікам. Тому ми працюємо і співіснуємо, як єдина команда і система. Сльози, істерики, тиснення на жалість тут недоречні і не використовуються жінками. Ми хоч і військовослужбовці, але чоловіки ніколи не забувають, що ми, в першу чергу жінки. Вони – справжні чоловіки, а поруч із ними ми справжні жінки. Так, що ми з ними, як за кам’яною фортецею. Це дуже приємно.
- Як вам вдається проявляти і зберігати свою жіночність у роботі?
Ми живемо в той час, коли сильна стать у порівнянні з жінками виявляється не такою сильною. І навіть жінок-військовослужбовців часто асоціюють з амазонками. Адже жінки демонструють в армії велику силу волі та силу духу, що суперечить загальноприйнятим суспільним стереотипам.
Бути жінкою – це не лише сім’я, домашні клопоти, а й уміння залишатися леді в будь-якій, навіть найскладнішій екстремальній ситуації. Проте попри всю свою внутрішню силу, обставини і умови в яких я несу службу, я завжди залишаюсь жінкою. Сила жінка – у нашій слабкості
- Чи не жаліли про свій вибір?
Ні, я не жаліла. Я задоволена професією, яку обрала. Мені дуже подобається, я люблю те, що я роблю. Адже військовослужбовець – це почесна професія, це честь і гідність, це любов до Батьківщини.
Підготувала Марія Франчук
