Виступ одного з лідерів “Станіславського феномену”, відомого письменника Юрія Іздрика у франківській галереї сучасного мистецтва “ЧЕЧ” поєднав інформаційний посил (лекцію, – ред.) з аудіо та візуальною частиною, пишуть Версії з посиланням на Курс.
Десяток учасників мистецької акції, які заплатили гроші, мали доступ до мольбертів та спеціально підготовлених заготовок. З них мали витворити артефакти, пояснив куратор галереї та модератор акції Мирослав Яремак. Решта – глядачі за безплатно – слухали лекцію Іздрика про феномен зомбі або “вступ у зомбі-філософію”.
Всі разом із автором брали участь, попередив Іздрик, у своєрідному мисленнєвому експерименті – створювали автопортрет. Учасники художніми засобами відтворювали свої рефлексії на те, що чули. Хтось зобразив зомбі в собі теперішньому, хтось знайшов і витягнув його на ватман зі свого дитинства. Дитина, яка разом із татом також долучилася до зомбі-сеансу, створила “кіношного” зомбі, який хоче напитися крові.
“В такий спосіб ми динамізуємо (пожвавлюємо, – ред.) творчий процес у Франківську”, – сказав Мирослав Яремак.
Юрій Іздрик запропонував відкинути літературні, кінематографічні та культуральні (культ Вуду, – ред.) уявлення, а залишитися натомість у площині філософії.
За Іздриком, Zомбі – це сучасне творіння, яке може продукувати текст і комунікувати, але не має здатності мислення. Такий собі алгоритм, поведінку якого диктують суспільні “стадні” правила і який у створенні власних текстів та в спілкуванні використовує все ті ж суспільні “кліше” та інші загальновживані конструкції. Їх Іздрик назвав “шизоблоками”. Розвиваючи ці думки, автор перформансу довів до того, що Zомбі – це істоти із несформованим “Я”.
“Приблизно 85% людей – умовні зомбі”, – говорить Іздрик.
Такі йдуть за вожаком, їхнє життя задають “шизоблоки”, котрі продукує більшість – від реклами до релігійних постулатів і політичних доктрин. Пересічна ідентифікація Zомбі пов’язана з приналежністю до груп та обов’язкової ідентифікації себе як частини цілого.
Людей, здатних самостійно формувати своє “Я”, відокремлюючи його від впливу суспільних кліше, Іздрик вважає обдарованими, подібно до художників, письменників, музикантів, – “людьми з чутливим внутрішнім слухом”. Вони зазвичай конфліктують із суспільством та перебувають в опозиції до поширених догм.
“Оскільки кожна людина талантом чи здібністю, чи відсутністю їх обдарована більше чи менше, то варто говорити про те, наскільки більше чи менше ми є Zомбі. Хто і наскільки Zомбі – цікава щоденна гра, якщо визначати це у собі та серед своїх друзів”, – запропонував Іздрик.
Визначаючи Zомбі в собі, учасники опиралися на художні роботи. Нагородою за візуальний експеримент кожному став постер із Zомбі-Іздриком, розмальований Іздриком-автором.
Глядачі мали можливість розгледіти свого Zомбі в умі, тож заходилися обговорювати лекцію, виходячи з того, що, як стверджував Іздрик, що менше людина Zомбі, то більше думає словами.
Серед публіки, яка прийняла доктрину Іздрика і зазомбувалася на ній, вирізнився молодий чоловік, який відмовився перевіряти себе на Zомбі якраз на противагу всім іншим – щоби відкинути накинуте “кліше”.
Вечір із Zомбі Іздрик завершив музикою.
