У циклі матеріалів “Будинки-привиди”, ми продовжуємо знайомити Вас із будівлями, у яких ще не так давно вирувало життя і які тепер стоять закинуті, напівзруйновані та моторошні, пишуть Версії з посиланням на WestNews.
Сьогодні мова під про цікаву кам’яницю, розташовану на початку вулиці Лепкого, у дворі, позаду колишнього фотоательє “Горизонт”. Її фактична адреса: вул. Незалежності №69.
Будинок має понад 100-річну історію, адже збудований ще за часів Австро-Угорщини. На жаль, на сьогоднішній день він порожній і занедбаний. Фактично, він руйнується на очах.
Цікаво, що свого часу тут вирувало мистецьке життя. Тепер, він нагадає «притулок» для безхатьків.
«Раніше у цій будівлі вирувало мистецьке життя, кипіла творчість! Колись доводилося бувати тут у майстернях відомих івано-франківських художників та скульпторів, а на першому поверсі замовляв багетні рами для своїх картин. Тепер давня споруда вмирає», – розповідає франківський художник-живописець, журналіст, фотограф, блогер Ігор Роп’яник.
За твердженнями знаного франківського художника Богдана Бринського, саме в цьому будинку була перша майстерня видатного митця Опанаса Заливахи. Відтак, є пропозиція, скажімо, облаштувати музей на першому поверсі.
Натомість, професор кафедри дизайну і теорії мистецтва Навчально-наукового інституту мистецтв заслужений діяч мистецтв України Богдан Губаль наголошує, що будинок є знаковим для франківських митців.
«Цей будинок історичний! З цього будинку почалося Велике мистецьке життя Прикарпатських художників, бо цього будинку почалася історія Спілки художників та художньо виробничого комбінату», – розповідає Богдан Губаль.
«Будь-яких старих споруд шкода, але тут мова не просто про споруду, а про місце, де колись жило МИСТЕЦТВО. І могло би й далі жити», – додає Ігор Роп’яник.
Як би не було, але факт залишається фактом: відомий у минулому мистецький осередок доводять (умисно чи ні) до повної руйнації. Проте, врятувати кам’яницю ще можна. Потрібно тільки об’єднати зусилля місцевій владі, митцям та активістам.
Довідково:
ЗАЛИВАХА Опанас Іванович народився 26 листопада 1925 року в селі Гусинка Куп’янського району, нині Харківська область. – живописець, графік, скульптор і кераміст. Закінчив у 1960 році інститут живопису, скульптури та архітектури у Ленінграді (нині С.-Петербург). Працював у 1960–61 роках художником у Тюмені (РФ), де 1961 організував першу персональну виставку. У 1961–65 роках працював в Івано-Франківському художньому фонді. Персональну виставку у 1962 році закрито через тиждень за «безідейність». Активний учасник руху шістдесятників. Заарештований у серпні 1965 року і засуджений до 5-ти років таборів суворого режиму за антирадянську пропаганду й агітацію. Покарання відбував у мордовському таборі № 11, де таємно виконав десятки екслібрисів, вітальних листівок, ескізів тематичних композицій, плакатів із зображенням Т. Шевченка (для святкування в таборі). У 1970 році повернувся до Івано-Франківська. Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1995), премії ім. В. Стуса (1989). Заслужений художник України (1999). Член Національної спілки художників України (1989). Помер 24 квітня 2007 року в Івано-Франківську.
Підготував Андрій МЕНІВ
