Про це свідчить аналіз руху “Чесно” щодо кандидата партії “Українське об’єднання патріотів – УКРОП”, який раніше очолював курорт “Буковель”.
Команда Шевченка проігнорувала запитання про походження цих коштів та про реальні обсяги витрат на його кампанію, що триває вже близько року, пишуть Версії з посиланням на Галку.
За обсягом видатків на рекламу на ТБ минулого року Олександр Шевченко опинився у трійці лідерів, одразу після Юлії Тимошенко та Петра Порошенка. Але соцопитування показують, що Шевченко не потрапляє навіть до десятки лідерів, набираючи менш ніж 1% голосів.
Шевченка вважають креатурою олігарха Ігоря Коломойського. Перед грудневими праймеріз в “УКРОПі” нардеп вклав в агітацію найбільше коштів серед опонентів.
ЦВК зареєструвала Шевченка як кандидата наприкінці січня 2019 року, але його телерекламу транслювали і до того. З 31 грудня 2018 року, коли стартувала передвиборча кампанія, на телеекранах показали понад 800 його роликів, після офіційної реєстрації – ще 730.
На відміну від інших лідерів за витратами на ТБ, Шевченко цього року не збільшив своєї присутності в рекламних блоках, а, навпаки, скоротив її.
Згідно з даними моніторингу, 2018 року центральні телеканали транслювали понад 4200 роликів із Олександром Шевченком (комерційна вартість такого обсягу реклами торік сягала 86 млн).
Більшість рекламних роликів із Шевченком 2018 року транслювали на телеканалах групи “1+1 медіа” (“1+1”, “2+2”, “ТЕТ”), які належать Ігорю Коломойському. Незначну частину роликів транслював телеканал “ZIK” бізнесмена й політика Петра Димінського.
850 роликів від початку 2018-го до 3 березня 2019-го вийшли на телеканалі “1+1”, 2160 – на каналі “2+2”, ще майже 1600 – на “ТЕТ”.
Загальна сума, яку Шевченко мав би сплатити за рекламу на телеканалах Коломойського, – понад 105 мільйонів гривень, що становить 98% вартості реклами кандидата. Найбільше за транслювання реклами, а саме понад 75 мільйонів, мав би отримати “1+1”.
Незначну частину роликів Олександра Шевченка також транслювали на телеканалах “ZIK”, “ICTV”, “СТБ”, “Новому каналі” та “UA:Перший”. Загалом вони мали б одержати за рекламу близько 1,7 мільйона гривень.
У квітні 2018 року Шевченко у хвилинному ролику вітав українців з Великоднем, у червні – з Днем Конституції, а в серпні заявив, що братиме участь у праймеріз “УКРОПу”. А вже в листопаді на екранах з’явився ролик із програмою Шевченка “Країна гідності і правди”.
Партія “УКРОП”, згідно з її фінансовим звітом, 2018 року за телевізійну рекламу не платила. Задекларованих Шевченком коштів не досить, аби оплатити такі обсяги реклами.
Політик пояснив, що реклама після реєстрації в ЦВК оплачується з виборчого фонду, і про це він прозвітує (проміжні фінансові звіти кандидати мають подати до ЦВК до 25 березня).
А питання про минулорічні витрати, яких було значно більше, ніж у 2019 році, у Шевченка проігнорували.
Гроші, витрачені до реєстрації, мають невідоме походження, але звітувати за них Шевченку не доведеться: формально агітація – лише та реклама, яку транслюють після реєстрації.
Між тим, Шевченко розповідав, що за останні 2 місяці заплатив за понад 150 ефірів на різних телеканалах. Хоча ходити на ефіри він також почав до офіційного старту виборчої кампанії.
У грудні на регіональних каналах у різних областях з’явилися переважно немарковані як політична реклама програми за участю кандидата. Із грудня деякі регіональні канали показували Шевченка в ефірі по кілька разів. Низку сюжетів було записано в “Буковелі”, а частину – нібито у спеціальній студії в Києві.
Один ефір на регіональному телебаченні, зважаючи на фінансові звіти партій, коштує від 5 тисяч до кількох десятків тисяч гривень. Скільки заплатив Шевченко регіональним журналістам, котрі приїжджали до нього в Буковель записувати програми, буде відомо зі звітності, яку після виборів опублікують кандидати.
Торік Шевченко 5 разів з’являвся у програмі “Право на владу” на “1+1”, а цього року – мало не в кожному випуску. І запевняє, що за участь не платить.
