Про це він написав на своїй сторінці у Фейсбук:
“Той, хто придумав вкотре влаштувати п’яний базар перед Білим Домом в Івано-Франківську, поступає цілком у постмодерністському дусі заперечення всіх традиційних та вже усталених правил співжиття. В тому числі і заперечення інституції Держави в особі місцевих органів влади. Він, очевидно, намагається продемонструвати, що Держава – Ніщо! Щось – це демонстративне пиво, шашлик і п’яний балаган перед вікнами й дверима її місцевого представництва. Або, як це лаконічно виразив класик відповідного жанру Жека, POKHU#.
Щоправда невідомо, чи автор такої “креативної” ідеї усвідомлює, що у цьому перехідному мінливому світі поряд з Постмодерном існує і недозаперечений Модерн. Постмодерн може зруйнувати інституційно слабкі держави, залишивши на мапі світу давно усталені модерні держави.
І чи комфортно йому буде жити у цьому постмодерному світі, якщо замість своєї недосконалої Держави знову матиме на нібито своїй землі колоніальну адміністрацію НеСвоєї і вже майже забутої Імперії модерного періоду.
Чиїсь там сподівання, що молох Постмодерну пожиратиме своїх жертв вибірково марні. Спочатку він засіває у придатний суспільний грунт зерно сумніву, чи потрібна централізована держава, якщо є регіони. Після того настане час місцевих державних адміністрацій, як її повноважних інституційних представників. А далі нігілістична спіраль набиратиме все більших обертів: не потрібно обласної ради, якщо є громади… не потрібно міської ради і її очільника, якщо є мікрорайони і приміські села… а хіба недостатньо просто квартальних та вуличних комітетів?!… зрештою, а для чого й вони, якщо є комітети будинкові?!… й насамкінець – хіба людина не вінець Господньої творчості?! То ж геть будь-яке владне насилля над нею!…
Цілком у модному нині ліберальному й антикосервативному та антинаціоналістичному дусі.
У фіналі – хаос і “шляхетна” місія нешляхетних сусідів щодо наведення порядку на ніким не контрольованій території. А все ж розпочиналося так драйвово і постмодерно – із невинного пива, клозетів і загадженої бруківки перед дверима і вікнами місцевого Палацу Народовладдя…” – написав Сич.
