На своє професійне свято. З нагоди Дня міста. Розклали кузні. Розігріли горна. І наповнили Фортечну площу запахом розпеченого металу. Та дзвінким клекотом важких молотів.
Попереду – три дні дзвону і жару. Втім, під молотами ковалів уже вимальовуються основи майбутніх якорів. Це – символ цьогорічного фестивалю, кажуть організатори. Із екологічним та історичним підтекстом.
Корабельна тематика фестивалю принесла й останні морські звістки. Дмитро Ейдер – батько полоненого Росією українського моряка. І також – коваль. Розповідає, син Андрій у дитинстві часто працював із ним у майстерні. Втім, душа все ж лежала до моря. Мореплавство спершу стало справою життя. А потім перевернуло його з ніг на голову, пишуть Версії з посиланням на Вежу.
Підтримати українських моряків у неволі можуть і гості фестивалю. Організатори оголосили збір коштів. А поки майстри по металу продовжують втілювати в життя головну ідею свята. Від мініатюрних скульптур до стилізацій під корабельні аксесуари. Коваль із Бельгії Патрік на цьому знається. Каже, якір – це символ надії у його рідній країні. Тому в нього вкладає не лише творче бачення, а й глибокий сенс.
Серед гостей фестивалю – чимало впізнаваних облич. Турчанин Керем на івано-франківській фортечній площі уже почувається як вдома. Сюди навідується 8-й рік поспіль. Цьогорічна тема, зізнається, надихнула його повернутися до старих ковальських методів.
За широкими чоловічими плечима – тендітна львів’янка Ніка Музичко. Із металом вона – на «ти». Особливо із творчою частиною його оздоблення.
Вперше цього року на свято вогню і металу до Івано-Франківська навідалися гості з Китаю. Мер китайського Наньніна Чжоу Хунбо каже, так починається плідна співпраця двох міст.
За свою 17-літню історію «Свято ковалів» подарувало Івано-Франківську кілька десятків ковальських композицій. Останню із них – залізних птахів у повітрі – урочисто презентували під час відкриття фестивалю.
Ірина Головенко, Мирон Василик. Новини на «Вежі».
