Про це повідомляє «Голос України».
Він помер ще 7 вересня у Великій Британії, де мешкав разом із сім’єю, та заповів поховати себе на Батьківщині, звідки пішов у широкий світ.
Уродженець Надвірної, Володимир Луців наприкінці Другої світової війни опинився в Німеччині, де став наймолодшим учасником капели бандуристів імені Миколи Леонтовича. Навчався вокалу в Лондоні та Римі. В 1961 році на ІІІ Міжнародному пісенному конкурсі в Бельгії здобув перше місце. І хоч виступав за Англію, підкреслював своє українське походження.
Володимир Луців мав успішну професійну кар’єру. Під артистичним псевдонімом Тіно Валді працював у музичних спектаклях, виступав із концертами на престижних сценах Європи, США, Канади, Австралії, брав участь у радіо- й телевізійних програмах. У супроводі оркестрів, хорів та улюбленої бандури десятиліттями пропагував українські пісні й думи.
Великий патріот, усе своє життя присвятив національній справі. Організатор музичного життя діаспори, величних святкувань тисячоліття Хрещення України, повернення Глави УГКЦ кардинала Мирослава Івана Любачівського та перепоховання патріарха Йосипа Сліпого з Рима до Львова, відзначення 400-річчя Берестейської унії та багатьох інших культурно-громадських акцій.
Володимир Луців знаний як музичний критик, автор сотень статей і репортажів, ініціатор мистецьких виставок. Видав кілька сольних платівок та аудіодисків, а зокрема записи, зроблені з оркестрами Стіва Норберта та Швейцарсько-Італійського радіо “Люгано”.
Володимир Луців не забував про свою Батьківщину, опублікував автобіографію “Від Бистриці до Темзи”, заснував у Надвірній культурно-мистецький фонд імені Володимира Луціва, який опікується талановитою молоддю Прикарпаття. 25 травня відвідав Надвірну, де було представлено нових кандидатів на його іменну премію.
“У червні Володимир Луців був востаннє в Україні, де велично відзначив своє 90-річчя. 17 червня я організував концерт до ювілею славетного співака і великого українця у Львівській філармонії. Пан Влодко був на піднесенні, жвавий, ми навіть наприкінці концерту експромтом заспівали “Прийде ще час”. Якщо врахувати, що востаннє ювіляр прилюдно співав десь наприкінці минулого століття, наша авантюра вдалася і справді вийшла дивовижною. Він тоді був повний енергії та планів”, – розповідає співак Орест Цимбала.
У 1993-му Володимир Луців удостоївся звання першого Почесного громадянина Надвірної, того ж року став лауреатом Премії імені Володимира Винниченка – за пропагування української пісні та культури у світі. У 2001-му перевіз свою культурно-мистецьку спадщину до Музею історії Надвірнянщини. Відзначений орденом “За заслуги” ІІІ та ІІ ступенів.
Щороку Володимир Луців не лише відвідував Україну, а й активно займався громадською, культурно-просвітницькою роботою, поповнював фонди Музею новими експонатами, літературою тощо. Також щиро вболівав за суспільно-політичну ситуацію і робив усе для розбудови й процвітання Української держави.
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
