Світлини опублікувала у Facebook спільнота “Мандрівка Старим Кордоном”, пишуть Версії з посиланням на gazeta.ua.
Після розпаду Австро-Угорської імперії у листопаді 1918 року місто увійшло до складу Західно-Української Народної Республіки. За 7 місяців владу над ним перебрали румуни, а незабаром поляки. Косівський повіт включили до Станіславівського воєводства.
Косів славився як гарний карпатський курорт. Через масовий наплив відпочивальників у місті та його околицях збільшилася кількість пансіонатів. Також у 30-х став центром гуцульського прикладного мистецтва. Тут працювали килимарні, трикотажні фабрики, крамниці, розвивався і гончарний промисел. Проте задля підтримки власної промисловості польська влада гальмувала місцеву соляну і позакривала солеварні.
До початку Другої світової війни в місті діяв центр природної медицини під керівництвом доктора Аполінарія Тарнавського. Він прославився застосуванням нетрадиційних методів лікування, зокрема за допомогою творчої атмосфери.
У Косові жило багато євреїв, діяли різноманітні єврейські культурні товариства та партії. Існували й польські та українські товариства – “Руська Бесіда”, “Просвіта”, “Пласт”, “Луг” та українські політичні партії, зокрема нелегально працювала КПЗУ. У місті діяв й невеликий осередок ОУН.
1937 року поляки змінили назву міста на Kosow Huculski – Косов Гуцульський.
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
