Ольга Сікора прагне реваншу?

“На День Прапора районна і сільська влада влаштували “регіональний” шабаш!” – таке звернення на своєму офіційному веб-сайті викликала народний депутат України Ольга Сікора.

Мабуть Ольга Сікора  не може і до нині забути та пробачити активістам МГО “Молоді регіони” їхнього травневого театрального дійства біля стін ОДА. Тоді своїм тематичним флеш-мобом “Геть кнопкодавів з Прикарпаття” молоді регіонали публічно проінформували громадськість Івано-Франківщини про факт порушення Ольгою Сікорою своїх передвиборчих обіцянок щодо персонального голосування, чим завдали чималого удару по авторитету та політичному іміджу.

Більше трьох місяців жага помсти палала в серці опозиціонерки. І ось вилилася в звернення ( http://www.sikora.org.ua/news/2013/08/23/89/view ), тему для написання якого підкинули колеги по партії, які 23 серпня побували в селі Голинь та мимоволі стали свідками неочікуваної чи скоріше несподіваної події.

Саме цього дня (23 серпня), в Калуському районі, зрештою як і по всій Україні, відзначали День державного прапора. Вже так традиційно склалось, що в рамках відзначення державних свят та пам’ятних дат регіонали Калущини постійно влаштовують різноманітні тематичні заходи та акції. Цьогоріч з нагоди Дня державного прапора та відзначення 22-їрічниці Незалежності України калуські регіонали разом із своїм молодіжним крилом МГО “Молоді регіони” провели автопробіг із залученням державної та партійної символіки. Їхній маршрут пролягав через кілька населених пунктів Калуського району, серед яких і село Голинь, в якому цього дня районна влада проводила відповідні святкування. Закономірно, що учасники автопробігу, проїжджаючи через цей населений пункт, вирішили також долучитись до урочистостей та здійснити разом з усіма покладання квітів до могили Січових Стрільців. Поява автоколони із партійною символікою ПР не входила в плани представників місцевої опозиції, які, як і їхні колеги-свободівці із обласного центру, давно вже “приватизували” це свято. Будь-які зазіхання присікаються в корені і для цього використовуються всі доступні методи. Цього разу в ролі інструментарію виступила районна рада (найбільша фракція із 13 чоловік належить Батьківщині), на сесії якої 20 серпня опозиціонери протягнули не досить правове рішення.

Першим пунктом у цьому документі вписано, що “під час святкування Дня Державного Прапора в селі Голинь використовувати тільки державну символіку”. Щодо другого, то ним просто зазначили перелік тих, хто має забезпечувати виконання рішення.

Цікаво, чим керувалися депутати і сам голова райради, коли вирішили зобов’язати сільського голову забезпечити його виконання. Це в якому ж такому нормативно-правовому акті вони вичитали, що сільський голова підконтрольний районній раді?

Як виявилось, реальним виконавцем цього рішення виявилася народний депутат України Ольга Сікора, яка оперативного того ж таки дня на своєму персональному сайті з цього приводу виклала відповідне звернення “На День Прапора районна і сільська влада влаштували “регіональний” шабаш!”. Що цікаво, що сама опозиціонерка участі в урочистостях не брала і свою  відсутність прокоментувала так: “І хоча мене ніхто не запрошував, збиралася до Голиня на урочистості. Але коли дізналася про сценарій свята… дізналася про те, що Партія регіонів разом із місцевою адміністрацією готується влаштувати шабаш Партії регіонів… від своїх намірів відмовилася”.

Отож, її ніхто не запрошував, але вона всеодно збиралася. Їй ніхто не дозволяв висловлюватись за всю сільську громаду – але вона висловилась: “Це дійство інакше як блюзнірством не назвеш. Як можна пояснити промову, покладання квітів до могили Січових Стрільців від людей, що представляють політичну силу, лідери якої називають вояків УПА фашистами, звертаються до польського Сейму з проханням визнати дії українських повстанців геноцидом”.

Мабуть Ольга Сікора несвідомо ототожнила Січових стрільців з вояками УПА, які далеко не тотожні поняття. Перші – то українське національне військове формування в складі австро-угорської армії 1913-1918 рр, другі – озброєне крило Організації українських націоналістів 1942-1954 рр. Якось не пасує таким поважним людям не знати історії своєї держави. В емоційному пориві забула пані Сікора і той факт, що звертався до польського Сейму і її колега з Батьківщини та сусід по парламентській парті Володимир Купчак.

До речі, в своєму зверненні опозиціонерка погрозилася, що як народний депутат України вона звернулася вже навіть в прокуратуру. Можна тільки позаздрити оперативності роботи громадської приймальні Ольги Сікори. З таким би завзяттям та й за вирішення реальних проблем людей братися. Але хіба можна говорити про людські біди, коли на порядку денному стоїть питання реваншу і особистого самопіару.