Дмитро Шлемко, народний депутат України, голова Івано-Франківської обласної організації ВО «Батьківщина» за 14 років існування всеукраїнського об`єднання жодного разу не скомпрометував себе як корупціонер чи «тушка», як це модно сьогодні говорити. Та «тиха вода береги зносить», виявляється, політичні вчинки Шлемка дуже схожі на загравання з владою.Опозиціонер Дмитро Шлемко без зайвого приховування відкрито опублікував свою декларацію про доходи, котра на перший погляд видається цілком чесною, у порівнянні з деклараціями інших депутатів. Його річний дохід у 2012 році становив ледь більше 400 тисяч гривень з урахуванням пенсії понад 190 тисяч гривень. Як правило, коли депутат ВР подає такі дані про свій дохід, його відкритість та прозорість піддається вагомим сумнівам.
Доказом цього є неофіційна інформація про невідомий маєток Дмитра Шлемка в Карлових Варах, куди двічі на рік депутат вирушає на оздоровлення. Любов до Чеського курортного містечка, ймовірно, залишилася ще з тих «ностальгічних» часів, коли Дмитро Шлемко був членом обкому «КПРС». Ще десятки років тому Карлові Вари називали російським містом, таким його вважають й сьогодні. Вартість одного квадратного метра житлового приміщення в курортному місті Чехії коштує понад 1000 євро. Середня величина будинків – 150-200 квадратних метрів.
В останні місяці голову Івано-Франківської обласної організації ВО «Батьківщина» також було звинувачено у «кнопкодавстві», що прямо суперечить опозиційній політиці. Адже саме опозиція вигадала цей термін й розпочала відверту боротьбу з провладними «кнопкодавами», котрі приймали рішення більшістю своїх голосів при тому, що в залі їх була швидше меншість.
Дмитро Шлемко пояснив вчора в чат-конференції інтернет-видання Бліц-інфо, що таке положення просто зайняв його палець, коли він читав «безкоштовну газету, яку роздають в метро». Грою світла будо пояснено й голосування депутата Ольги Сікори, хоча фото говорять самі за себе.
Деякі вчинки Шлемка можна розглядати як загравання з владою. Одним з таких вчинків стало висунення у 2012 році депутатом від опозиції по Коломийському району Олександра Левицького, людину, яка ніколи не була на слуху ні в коломиян, ні, власне, в опозиції. В той час в Коломиї навіть не було належної агітації за опозиційного кандидата, а серед претендентів розглядали лише провладного Богдана Гдичинського, та самовисуванця Олексія Донія.
Поява Олексія Донія в Коломиї стала каталізатором справжньої війни між Шлемком та Донієм. Шлемко гнівався на Донія за те, що він своєю кандидатурою розбавляє голоси Олександра Левицького. А Доній висловлювався, що опозиціонер завідомо висунув «не того» кандидата з метою прочистити коридор до посади Гдичинському (у минулому також член «КПРС», а згодом депутат «Партії Регіонів»).
«У мене були всі підстави стверджувати, що проти нього опозиція виставила заздалегідь Олександра Левицького – непрохідного кандидата, помічника Шлемка, у якого не було жодних шансів на перемогу. Від Коломиї до Верховної Ради повинен був обратись висуванець влади, людина, яка працюватиме у тих трьохстах голосах, які мріє зібрати під себе Янукович» – поділився в інтерв`ю Главкому Олексій Доній.
Ще одним проявом «загравання до влади» можна назвати обрання на посаду секретаря Коломийської міської ради «регіонала» Богдана Колодніцького, за якого голосували більшістю на таємному голосуванні в тому числі й опозиціонери.
Під час чат-конференції у Бліц-інфо, Дмитро Шлемко заявив, що фракція «Батьківщина» у голосуванні участі не брала. Дивно, що саме таку позицію було обрано «Батьківщиною», адже незадоволення в провладній кандидатурі можливо було проявити голосом «проти», що характеризувало б їхню чітку позицію, звісно ж, якщо вона є такою.
