Косівський інститут ужиткового та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв уже понад 100 років зберігає культурну спадщину України та продовжує життя традиційних українських ремесел.
Наталі Чуловська, піарниця та менторка українських брендів, відвідала інститут, щоб зафіксувати вплив навчального закладу на сучасну модну індустрію, пишуть Версії з посиланням на ELLE.
Як усе починалося
Народне мистецтво було основою навчального закладу з моменту його появи у 1882 році — тоді Ткацьке товариство у Косові заснувало Ткацьку школу. З перших років існування спочатку промислової школи, а пізніше — училища, були відкриті відділи художньої різьби по дереву та столярської справи, декоративного ткацтва та килимарства, художньої вишивки, крою та моделювання. Усі роки училищем опікувалися люди, небайдужі до розвитку гуцульських народних промислів. Першими викладачами були українська вишивальниця Ганна Герасимович, майстер художнього різьблення по дереву Іван Савченко та відомий український митець Євген Сагайдачний.
Училище функціонувало навіть у період німецької окупації. Вже у повоєнний час, у 1960-х роках, у ньому відкрили нові спеціальності — художню кераміку, художнє оброблення шкіри та художнє оброблення металів. У 1989 році відновилися два раніше закриті відділи — художнє ткацтво та художня вишивка, а ще за рік — нова спеціалізація, художній розпис.
За період своєї роботи навчальний заклад підготував понад 4000 фахівців, зокрема й для інших країн. Народна творчість та автентичне мистецтво продовжили жити й інтерпретуватися у роботах випускників і сьогодні.
Косівська кераміка
Саме кафедра декоративно-ужиткового мистецтва Косівського інституту забезпечує безперервність поколінь майстрів та популяризує у світі Косівську мальовану кераміку, яка з 2019 року внесена до Репрезентативного списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства. Водночас викладачі інституту відповідальні за підтримку та збереження традиції. Вони передають студентам знання про традиційний технологічний цикл виготовлення кераміки. Спадщина кількох поколінь майстрів та найкращі дипломні роботи студентів зберігаються у власному музеї при інституті.
Ткацтво
Майстерню художнього текстилю започатковано 1882 року як Крайову ткацьку промислову школу. Вона, певно, одна з найбільших в інституті. Ткацькі верстати різних років виготовлення займають три великі навчальні класи. Час від часу технічну базу вдається поповнити. За час навчання студенти опановують на практиці техніки ручної вибійки, холодного та гарячого батика, аплікації. Вони звертають увагу на етнічні мотиви та традиційну вишивку.
Художній метал
В інституті є унікальна кафедра оброблення металу, діяльність якої ґрунтується на збереженні та розвитку традицій народного мистецтва Гуцульщини. Ювелірні вироби студенти виготовляють із різних матеріалів. Для курсових робіт використовують латунь, мідь, мельхіор, найбільш наближені до дорогоцінних матеріалів. А от дипломні роботи можуть виконуватися й зі срібла. Окрім ювелірної справи, студенти опановують основи ливарної справи, гальваніки, ковальства, оздоблення металом інтер`єрів та екстер`єрів.
У музейній крамниці можна придбати намиста та кулони ручної роботи. Це незвичайні сучасні прикраси, натхнені народною творчістю.
Українські бренди, що використовують традиційні ремесла
CHERNIKOVA
Дизайнерка з Івано-Франківська Любов Чернікова тісно співпрацює з випускниками інституту та майстрами-викладачами. Нескінченне натхнення для колекцій свого бренду CHERNIKOVA шукає в українській етнографії. В останній колекції дизайнерка використала авторську тканину ручної роботи студентки Косівського інституту Анни Ясінської. Художня ідея тканини полягає у творчій інтерпретації народних традиційних тканин для гуцульських сумок-«дзьобанок».
У планах бренду — надалі поєднувати в речах традиційні техніки та сучасний крій.
ZITKANA
ZITKANA заснувала ще одна випускниця Косівського інституту — Анастасія Григораш. Вона продовжує традицію ткацтва на старовинних верстатах. Створення домотканих чоловічих вишиванок та вишитих жіночих блуз триває від кількох тижнів до кількох місяців. Клієнти можуть замовити індивідуальний виріб під себе, який буде в єдиному примірнику.
Видимо Невидимо
Майстерня українського традиційного золотарства Видимо Невидимо робить прикраси вручну — це зазвичай коралові та бурштинові намиста, сережки та дукачі. Етнічна біжутерія часто виконує не тільки функцію прикраси, а ще й оберега.
Oksana Boriychuk
Oksana Boriychuk — ще один бренд, що віддає данину традиціям. Прикраси львівської майстрині натхнені історією та виконані вручну з натуральних матеріалів. Наприклад, намистини з білої глини покривають поливою, а фурнітуру та зґарди ллють із латуні. У своїх колекціях Оксана Борійчук звертається до технік косівської кераміки, петриківського розпису та інших впізнаваних елементів народної творчості.
KOKA
Творча майстерня родини Стринадюк виготовляє дерев`яні прикраси. Митці вручну різьблять із груші кулони, брошки, сережки та шкатулки. Готові прикраси просочують олією і покривають бджолиним воском — так захищають виріб від вологи й води. Орнаменти, які використовує KOKA для оздоблення, пройшли крізь віки.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
