Так воно виходить, що в ці дні про що не напиши, а все одно доводиться писати про Євромайдан. Чи, вірніше, – про євромайдани, бо окрім Києва, акції за євроінтеграцію проходять по всій Україні.
Втім, нам ближчий наш, франківський, майдан.
Не хочеться нікого ображати, але цілодобовий майдан з наметами в центрі Івано-Франківська, виглядає дещо безглуздим. З точки зору протесту. На мою думку, вистачило б звичайного мітингу. Всі ці намети на Вічевому майдані швидше нагода для молоді потусуватися. Дев’ять років назад вони ще були дітьми, але розмови про романтику Майдану 2004 року солодко паморочили їм голову й хотілося самим пережити те відчуття всезагального піднесення та єднання. А тут трапилася нагода відчути себе героями.
Але, якщо чесно, то справжніми героями я не франківська молодь, яка весело й комфортно «протестує», розбивши намети в центрі міста , а ті сто-сто п’ятдесят чоловік, котрі вийшли на свій євромайдан в Донецьку і ті дев’ять чоловік, що простояли там, біля пам’ятника Шевченку, всю ніч. Без наметів, захищаючись від морозу лише ковдрами. http://gazeta.ua/articles/regions/_doneckij-evromajdan-stav-cilodobovim/527782
Мешканці міста, звичайно ж повинні були продемонструвати свій європейський вибір. Та коли сьогодні ополудні вулицями міста рухалася колона молоді скандуючи «Ганьба!» виглядало це, якщо не кумедно, то принаймні, не зовсім доречно. Бо кому ганьба? Мешканцям міста? Так вони ж теж не проти ЄС (переважна більшість). Януковичу й Азарову? Так вони і не почують, оскільки навіть заклики київського Євромайдану пропускають повз вуха.
А колона рухалась блокувати облдержадміністрацію. Та вся біда в тому, що в нашому «білому домі» знаходиться і обласна рада, і міська. То вийшло що й цих, які начебто й не проти євроінтеграції, теж блокували. Та й новий голова ОДА Василь Чуднов, теж, здається, висловився за європейській вибір України, і навіть проскандував з блокувальниками проєвропейські гасла.
До чого я веду. Та до того, що протест має бути протестом. Протест – це коли є небезпека нарватися на спротив тих, проти кого протестуєш, протест – це не комфортне чаювання. Протест – це боротьба.
Тому тим, хто так вже хоче долучитися до справжнього протесту потрібно їхати в столицю, бо саме там вирішується доля держави.
Ви спитаєте до чого тут такса Коцаби? Та до того, що песик здивував мене своєю витриманістю й розумінням ситуації.
В перший день івано-франківського євромайдану, коли відомий на Прикарпатті журналіст Руслан Коцаба виступав перед людьми, котрі оточили його тісним колом, песик чемно сидів поза спинами людей. І в той момент, коли Руслан закінчував свій виступ, собака встав і почав пробиратися крізь натовп, щоб якраз в ту мить, коли господар промовив в мікрофон заключне слово, опинитися біля його ніг.
От що значить досвідчений пес. Такого мутним союзом не приманиш.
