Його впізнають мільйони людей, не лише в Україні, але і за кордоном. І все завдяки одному зворушливому відео, де він в центрі для біженців дбайливо заколисує свою піврічну внучку. Завдяки цим кадрам вісімдесяти чотирирічний Валентин Платов із запорізького села Степове миттєво став популярним. За його долею слідкувала вся країна. Дідусь за кермом старенької машини проїхав майже через всю Україну, подолавши більше тисячі кілометрів, аби врятувати рідних від рашистів і відвести у безпечне місце – у Івано-Франківськ. Та на цьому історія родини не закінчилася, і отримала щасливе продовження.
Валентин Миколайович проводить екскурсію своїм новим обійстям. Його родині придбали волонтери. Просторе подвір’я, велика хата, стайня, сарай, курник, а ще сад і більше двадцяти соток городу. Що все це їхнє – старенький, здається, і досі не може повірити. Як і звикнути до думки, що тепер тут його новий дім, пишуть Версії з посиланням на Марафон Єдині новини.
«Я ще не звик, ще місяця не має, як ми тут. Людей ми ще не знаємо. Привикнути треба до всього. Ми прожили там тридцять років, то ми привикли там», – розповідає Валентин Платов, переселенець із Запорізької області.
Там – це в селі Степове, що за п’ятдесят кілометрів від Запоріжжя. Російські окупанти зайшли туди ще в перші дні війни. Пан Валентин разом із сином, невісткою та трьома маленькими онуками майже місяць ховався від снарядів у підвалі. Поки не зрозумів – єдиний спосіб врятувати рідних – евакуація. У сім’ї він єдиний водій, тож попри поважний вік – Валентину Миколайовичу вісімдесят чотири, на початку квітня сів за кермо свого старенького авто і за два дні подолав найбільшу відстань у своєму житті – більше тисячі кілометрів.
«Ну а, як не наважитися. Спасати дітей треба. Переживав звичайно переживав, я за себе не переживав, що я не доїду, помру чи здохну, я переживав за дітей за сина, за дочку», – продовжив Валентин Платов, переселенець із Запорізької області.
«Мій будинок другого числа розбили, а батьків днів десять повністю, то був частково зруйнований, а зараз вже повністю. Дах згорів, рухнув вниз. Там у нас кілька знайомих залишилось, з якими ми зідзвонюємось. Кажуть, що на мою сторону, де мій будинок був, туди не ходять, бояться, бо туди весь час летять снаряди», – розповів Юрій Платов, переселенець із Запорізької обл.
Дорога до Івано-Франківська виявилася непростою. Машина старенька, тому часто ламалася. І перше СТО родині Платових довелося шукати у Запоріжжі. Поки автівку лагодили, сімя зупинилася перепочити в центрі для біженців. Саме там дідусь Валентин і потрапив в об’єктив камер працівників міжнародної організації Юнісеф. Відео, на якому він заколисує свою шестимісячну онучку Ізабеллу, миттю розлетілося в соцмережах і зворушило мільйони людей у всьому світі.
Розчулило це відео і франківських волонтерів. Тож коли дізналися, що Валентин Миколайович із сім’єю знайшов прихисток в одній із церков у Франківську, взялися збирати йому кошти на будинок. І за кілька тижнів необхідна сума вже була.
«Дуже багато почали скидати гроші, хто скільки міг. Хто десять гривень, хто сто, хто тисячу, хто п’ять. По різному. Насправді я не очікувала, що стільки людей відгукнеться. Я була зворушена, дуже багато людей перейнялися цією ситуацію. Шкода дідуся було всім. І діток маленьких», – відзначила Олександра, волонтерка.
Син пана Валентина – Юрій зізнається: мало вірив, що з цього щось вийде. Адже розумів, таких родин-переселенців, які потребують допомоги – тисячі.
«Вони це сказали. Що грошей достатньо через днів десять. Я аж не повірив. Просто не повірив», – дивується Юрій Платов, переселенець із Запорізької області.
Та зібрати кошти виявилося легше, ніж купити будинок. Кажуть: головний критерій – обійстя мало сподобатися дідусеві.
«Якби дідусь не підтвердив, що йому подобається, він би мені всю плеш проїв. Тут перше він заїхав, виліз на верх, бачить що лісочок, що гараж є», – продовжив Юрій Платов, переселенець із Запорізької області.
– Що вас найбільше тут привабило? – Гараж. Оця машина вважається героєм. Штовхали її, і заводили, але доїхали. Тут нам допомогли зремонтувати її, бо була трохи побита дорогою. Як не має автобуса, а терміново треба, бо діти маленькі, треба і поїсти купити, і одягтися щось купити – на ній їду.
Та більшість свого часу Валентин Миколайович проводить, бавлячи онуків. Його улюблениця: найменша – Ізабелла. Саме її він колисав на руках на популярному відео, яке і зробило його таким знаменитим. Щоправда, дівчинку нині не впізнати. Вона вже вчиться ходити.
До нового життя на новому місці – Платови досі звикають. Замість степів тепер їх оточують ліси та гори. І клімат геть інший. Але головне, кажуть, на Прикарпатті багато добрих людей. Просто під час зустрічі з журналістами один із місцевих жителів завітав в гості до родини, привіз безкоштовно мішки борошна та зерна. Виявилося – вони навіть не знайомі.
А ще пан Валентин мріє посадити біля хати виноград, такий як мав вдома в Степовому. Аби той нагадував йому про рідний край і минуле життя, яке у нього назавжди відібрали рашисти.
