Вирощування помідорів для Уляни Облищук – сімейний бізнес. Починали разом із чоловіком ще дванадцять років тому. Саме тоді біля хати у них і з’явилася перша їхня теплиця. Ідею із овочами , каже жінка, підказали друзі, які і самі цим займаються вже купу років. Від них і почерпнули всі необхідні технології. А ось із початковим капіталом допомогли батьки.
«Закінчили університет і треба було десь заробляти гроші, ми почали із сільського господарства. Зробити десь орієнтовно на вісім сотих площі таку тепличку, і у нас ще був такий малесенький парничок, де ми розсаду вирощували. Розсаду зазвичай починаємо сіяти взимку і нам потрібно було якесь утеплення, це настільки було так примітивно елементарно, це був рівень буржуйок», – пригадує Уляна Облищук, власниця теплиць.
Помалу «зелену» справу почали розширяти. І самотужки опановувати ази агрономії. Адже за освітою подружжя – економісти, і досвіду у сільському господарстві, за виключенням власного городу, ніколи не мали. Зараз замість буржуйок у них стоїть вже промисловий котел. А теплиці із восьми соток «розрослися» на тридцять, на яких нині вирощують – дванадцять тисяч кущів помідорів.
«Це сорт бодерін, ми його вже використовуємо років чотири садимо в себе в теплицях. Він є хороший тим, що є невеликого розміру і він є твердий. І це дозволяє його легко транспортувати без пошкодження продукції. І дозріває до пізньої осені. Він дає високу врожайність. Якщо брати одне гроно може бути від кілограма. Від початку сезону до завершення сезону це може бути 7-8 грон, тобто ви можете зрозуміти, що один корч може давати сім кілограм. Це є дуже хороша врожайність», – продовжує Уляна Облищук, власниця теплиць.
Томати у своїх теплицях збирають від ранньої вести до пізньої осені. Раніше робили все самі, сьогодні мають кілька найманих працівників. Продають помідори в навколишніх селах, інколи вивозять на оптові ринки у Франківськ. Аби максимально здешевити свою продукцію – за ці роки зменшили використання ручної праці до мінімуму.
«У нас є полив, це вже зменшує ручної праці. Для полення бурянів під корчами ми використовуємо гусей. Гуси помідору не їдять, а бур’яни, які є біля помідори, дуже гарно з’їдають і нам навіть не потрібно затрачати робочої сили. Це, до речі, економить кошти на засоби знищення бур’янів, це дозволяє вам завжди мати свіженьке м’ясо вдома, і дозволяє бути екологічно чистою помідорі, бо засоби для знищення бур’янів насправді дуже токсичні. Другий екологічний метод, який ми використовуємо і він є набагато ефективніший, ніж хімічні засоби запилення суцвіття помідори – це є джмелі. Ми купляємо спеціальні вулики, де є сім’я джмелів і вони там розраховуються на певну площу. На одну теплицю нам вистачає 1-2 вулики», – каже Уляна Облищук, власниця теплиць.
Аби вийти на такий промисловий рівень – їм знадобилося більше десяти років, розповідає Уляна. І додає – можна було б й швидше, якби була підтримка з боку – держави чи громади. Але вони її свого часу не отримали.
«Насправді були програми підтримки, ми навіть розглядали, але всеодно програма підтримки передбачає, або кредитування, вони передбачають якийсь стартовий капітал досить великий і меншого мінімуму не опускаються. Вони були більш створені на великі комплекси, для великих підприємств, для великих аграріїв. А маленькі домогосподарства таке як ми вони не розповсюджувалися», – відзначає Уляна Облищук, власниця теплиць.
Найбільш витратними у цьому бізнесі є система обігріву, поливу та власне самі конструкції теплиць. Все це коштує солідні гроші, тож без кредитів – не обійтися. Але брати їх – більшість українців просто бояться, каже Уляна, особливо зараз, під час війни. Адже сільське господарство – насправді ризикована справа, де врожай залежить від погоди. Відтак, тих, хто займається овочевим бізнесом в Україні щороку не більшає, а навпаки – меншає.
«Дуже мала кількість людей, які займаються сільським господарством на промисловому рівні, тобто на продаж. Якщо брати початківців, то їх треба заоохочувати. І такими заоохоченнями є державні, або місцеві програми, які зможуть десь їх підтримати в чомусь. І на сьогоднішній момент програма підтримки сільського господарства вона є дуже важлива. Тому, що вона дозволяє розвиватися. Тим сільськогосподарським підприємствам, які вже сьогодні є на ринку, і вона дасть якийсь старт початківцям», – продовжує Уляна Облищук, власниця теплиць.
Діяти в цьому напрямку, і то негайно вирішили депутати Івано-Франківської міської ради, після того як проаналізували стан сільського господарства у своїй громаді.
«Франківськ вже став і сільськогосподарським краєм. Тому що 18 сіл і дуже прикро, коли у нас по селах по одній-дві корови залишилось. Я вважаю, що ми всі нині хочемо мати і молоко, і м’ясо, хочемо мати якісну екологічно чисту продукцію», – відзначає міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.
Щоб заохотити мешканців займатись власною екологічною справою, мерія вирішила допомогти «гривнею» фермерам та аграріям. І на останній сесії депутати Івано-Франківської міської ради ухвалили Програму розвитку сільського господарства громади.
«Ми десь брали за основу загальнодержавні програми, але робили більше акцент на виробництві сільгосппродукції, які потребують більших людських ресурсів, трудомісткі, і відповідно починаємо для початку з п’яти заходів. Ми будемо планувати частково відшкодовувати після завершення монтажних робіт до 50 відсотків здійснених витрат на систему облаштування поливу, і до 30 відсотків, але не більше 500 тисяч грн вартості спорудження модульних теплиць», – пояснює Микола Вітенко, заступник міського голови, директор Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства.
Отримувати компенсації з міського бюджету зможуть також і ті, хто розводить велику рогату худобу, займаються садівництвом плодово-ягідних культур, та бджільництвом.
«Ми розуміємо, що сільське господарство зараз дуже важливе, це і продукти харчування і багато чого іншого. На жаль, все менше і менше корів, все менше люди займаються ягідництвом, і тому треба стимулювати. Тому прийняли рішення, будемо давати кошти, в кого буде більше трьох корів – зможе отримати компенсацію із міського бюджету. І також ті, хто займається вирощуванням городини – вони будуть отримувати певну компенсацію в промислових розмірах», – додає Руслан Марцінків, міський голова Івано-Франківська.
«Багато хто боїться цим займатися і їдуть закордон. Але зараз в час війни вони їдуть в літні місяці, осінні їдуть в ту саму Польщу і працюють на тих самих городах, в тих самих теплицях. Вони роблять ті самі речі, які можна робити вдома і заробляти там не 700 злотих, а заробляти більше, і бути біля своїх дітей і підтримувати і країну, і продовольчу безпеку нашої країни, своєї громади і села. Я вважаю що невеличке домогосподарство, воно як мінімум, може забезпечити там половину села», – каже Уляна Облищук, власниця теплиць. Почне діяти місцева програма підтримки сільського господарства у Франківську вже з першого січня наступного року.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
