Галина Манько — вдова. Її чоловіка Андрія вбили росіяни у Лимані 21 травня 2022 року. Жінка з дітьми зараз живе на Івано-Франківщині та проходить реабілітацію. Про історію життя сім’ї Манько читайте у матеріалі Суспільного.
Через російську агресію у 2014 році Галина Манько з чоловіком та дітьми переїхали з Донецька у Лиман та почали облаштовувати життя. У Донецьку Андрій працював шахтарем, Галина — в банку. У Лимані довелося починати все з початку. Подружжя завело свиней, домашню птицю. З господарства і жили.
У травні 2022 через інтенсивні обстріли РФ дружина з дітьми вирішила виїхати з міста у більш безпечні регіони. Спершу Галина переїхала в Дніпро, згодом — на Івано-Франківщину. Андрій відмовився — залишився під обстрілами, щоб вберегти господарство від мародерів.
“Він казав: “Я вже надто старий для того, щоб починати все життя спочатку”, — розповідає Галина Манько.
Жінка з дітьми залишила Лиман в перших числах травня. Галина пригадує, коли виїжджали, бачили будинки, які горять від обстрілів. Були влучання і в хати сусідів. За її словами, до 20 травня місто було майже зруйноване. Чоловік Галині розповідав, що вдома — “дуже голосно”.
“Списатися з ним було неможливо, бо інтернету там не було. Дзвонив Андрій щодня. Ми домовилися з чоловіком, що він телефонуватиме о 9:00, тому що треба було їхати велосипедом далеко, щоб знайти зв’язок”, — розповідає Галина.
Жінка пригадує, 19 травня чоловік не вийшов на зв’язок. Не змогло подружжя поспілкуватися й наступного дня. А вранці 21 травня Галину розбудив дзвінок з незнайомого номера. Це був сусід, який розповів про обстріл.
“Він допомагав сусідам принести газовий балон. І там почався обстріл. А вони далеко від підвалу були. І він загинув. Не сам. Ще з ним люди загинули. Сім’я. Коли чоловіка не стало, мені дзвонили всі сусіди й казали: “Він так нам допомагав. Він був справжній герой”. Мені так у Viber писали. Багато людей писало”, — розповідає Галина.
Андрія дружина поховати не змогла. 26 травня Лиман окупували росіяни. Не знає Галина, й де його могила.
“Окупанти вже через тиждень чи через два робили самі це поховання. Але навіть зараз я не знаю, де він похований. Сусіди казали, десь на новому кладовищі. Яке там нове кладовище — я не знаю”, — каже Галина.
У подружжя — троє дітей. Після того, як старша донька виросла, пара всиновила хлопчика Сашка. Розповісти дітям про смерть батька жінка не змогла. З цим їй допоміг священник.
“Сашко переживає глибоко всередині. Він — в собі. Але вечорами, коли ми спати лягали (ми ж — у церкві, нас — 50 людей, матраци один біля одного), то він чекав, коли всі заснуть, і тоді ми розмовляли. Багато розмовляли – до першої, до другої ночі. Розмовляли, пам’ятали як що було. А Настя не розмовляла. Вона — все в собі”, — розповідає жінка.
У сім’ї Манько була традиція — чоловік Галині щоранку приносив у ліжко каву.
“Зараз у нас Саша: “Мамо, приготувати тобі каву?” Боженька маму без кави не залишив”, — ділиться Галина.
У липні 2022 року Андрієві Маньку мало б виповнитися 50 років.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
