На Івано-Франківщині попрощалися з Дмитром Павличком. Провести в останню путь поета прийшли кілька сотень людей — родичі, письменники, політичні діячі та місцеві жителі.
Дмитра Павличка поховали у рідному Стопчатові, що на Косівщині, пише Суспільне.
Прощання із поетом розпочали у будинку, де він народився.
Його племінниця Ірина Павличко розповідає, що рідне село поет відвідував часто, доглядав за будинком. Востаннє у Стопчатові Дмитро Павличко був приблизно за рік до початку повномасштабної війни, каже Ірина.
“Він був дуже родинним чоловіком. У 66 років відійшов його тато, мама значно швидше померла, а через річку жила сестра. Брат та сестра – це було щось таке нерозривне для нього. Він дійсно їх любив і цінував”, – каже Ірина Павличко.
Жінка розповідає: дядько був зайнятою людиною.
“Бувало так, що і по пів року, рік не був вдома, особливо тоді, коли був у Братиславі, у Варшаві послом. Але все одно його завжди сюди тягнуло, на це наше рідне подвір’я, до нашої улюбленої хати, яка сьогодні зовсім стала порожня”, – каже Ірина.
Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський розповідає: насамперед Дмитро Павличко ввійде в історію як автор геніальних безсмертних рядків пісні “Два кольори”.
“Дмитро Павличко – прекрасний перекладач. Він знав і перекладав з кількох європейських мов – з польської, іспанської, італійської. Дмитро Павличко — надзвичайний публіцист. Його публіцистичне слово завжди було і залишається на часі”, — каже Михайло Сидоржевський.
Дмитро Павличко був одним з організаторів Народного Руху України, співавтором Декларації про суверенітет України.
“Я не бачив людини серед своїх колег, яка б так вимагала, так прагнула проголошення Акту незалежності України, як це робив Дмитро Павличко. Це — одна з опорних постатей нашої нації. Він — з таких людей, які творять каркас нашої нації”, — каже український політик Іван Заєць.
“Леонід Кравчук вважав, що спочатку треба прийняти постанову, а вже потім на її основі приймати декларацію. Тоді Павличко пішов у президію, став над Кравчуком і каже: “Я тебе задушу, став на голосування”. Уже коли прийняли Декларацію про державний суверенітет, він вийшов перед Верховною радою і каже: “Люди, ми стали незалежною державою, ставайте на коліна, моліться”, — пригадує директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Микола Жулинський.
Скорботний кортеж з тілом Дмитра Павличка від його будинку вирушив до церкви. Окрім друзів, поетів, письменників, політичних діячів, попрощатися з ним приїхали жителі навколишніх сіл та його рідного Стопчатова.
“Ми прийшли вшанувати Дмитра Павличка, оскільки ми — односельці — знаємо його. Він був наш поет, багато писав про село. Ми читали те, що у школі нам давали, — такі книжечки різні з його віршами. Потім з’явилася пісня — “Два кольори”. Ми дуже її любили співати”, — розповідає жителька Стопчатова Марія Камінська.
На подвір’ї церкви друзі та знайомі Дмитра Павличка поділилися спогадами про нього, а також читали вірші померлого, зокрема і заповіт поета.
Поховали Дмитра Павличка на кладовищі у Стопчатові.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
