Історія Галицької трансверсальної залізниці тісно переплетена з історією Прикарпаття й Поділля. Вона була тією магістраллю, яка об’єднувала захід України з Європою.
Історія залізниці
Галицька трансверсальна (наскрізна) залізниця також відома як «OSTBAHN» – шлях на cхід – це 768 км державної залізниці Австро-Угорщини в коронованій Галичині. Вона пролягала від околиць польського Кракова і словацького Чадця до Гусятина на Тернопіллі, розташованого на колишньому кордоні з Російською імперією. Залізнична колія проходила по долинах найважливіших карпатських річок, звідки і походить її назва, від латинського trans versalis — поперечний, наскрізний.
Нова гілка “Станиславів — Гусятин”
15 листопада 1884 року через новозбудовану гілку Галицької трансверсальної залізниці Станиславів — Гусятин та новий залізничний міст через Дністер у Нижневі проїхав перший пасажирський потяг.
“За два роки австрійські інженери і українські робітники в тяжких умовах XIX століття зуміли збудувати міст через Дністер, та укласти насипи, які часто йшли серпантинами, схилами, місцями, які підтоплюються Дністром та його притоками”, – розповів свого часу історію нової гілки OSTBAHN організатор легкоатлетичного пробігу пересічною місцевістю «Слідами Галицької трансверсальної залізниці» Дмитро Романишин.
Staatsbahn Stanislau — Husiatyn проіснувала 60 років, поки у ході Другої світової війни не була знищена так званим колієруйнівником під час відступу армії вермахту. В Нижневі був знищений залізничний міс та зруйновані частини полотна у Клубівцях та Тисмениці
Дмитро Романишин опублікував коротку довідку про головні станції лінії Stanislau — Husiatyn на відрізку від Тисмениці до Бучача.
Станіславів – Гусятин
Відстань 174 км. Час поїздки 7 годин. Ця лінія перетинає південну частину Галіційського Поділля, а потяг уже то проїжджає все Подільське нагір’я, то з’їжджає в розпростерті майже 100 м нижче яри Дністра, Стрипи, Коропця, Серету та Збруча. Найгарніші відрізки лінії за Бучачем та з’їзд до Чорткова.
Тисмениця
Тисмениця (12 км, 252 м над р.м.), містечко сільського типу з 11 000 мешканців, у тому числі 1 500 поляків, 6 000 русинів і 3 500 євреїв. Від станції 2 км, дрожки в день 80 hal., вночі 1 kor. 3 підрядні єврейські заїзди – таверна Гергешаймера. Тисмениця належить до найстарших вірменських осад у Польщі, перші вірмени прибули сюди ще в 1062 році, а в XIV столітті отримали багато привілеїв від Казимира Великого. Сьогодні їх залишилось тут лишень 30 – мають свій костел. У 1686 році протягом довшого часу тут жив Собеський (у кам’яниці Ауербаха), готуючись до походу на Волощину. Костел домініканців з пам’ятною каплицею перебування Собеського. Церква з чудотворним образом. Велика фабрика білування та кушнірства. Довший час тут проживав у будинку Камінського Вінцент Поль. В околицях (Лядське, Клубівці) багато курганів з татарських наїздів. Тисмениця лежить на окраїні подільського нагір’я. 10 км на південь Чорнолізці, куди перенесено з Великої Кам’янки таємничу статую, так званий „Lelum Polelum”.
Палагичі
Палагичі (20 км, 330 м над р.м.). Звідси відходить лінія до Тлумача (8 км, 25 хв, 267 м над р.м.). Вокзал у місті, дрожки 80 h. – 1 K. Готель разом з рестораном Зелінського і кав’ярнею в Католицькому союзі самодопомоги – крім того, Фіша, Європейський та Вайнтрауба. Також ресторани в Урядовому казино та в Соколі. Кав’ярня Розенцвейга, торгівля до сніданків Германна. Повітове місто з 6 000 мешканців (1 600 поляків, 2 000 русинів, 2 400 євреїв), має гімназію та римарську школу. Міський парк, якому 200 років. 3 км на північ у Локітці *сталактитова печера (вхід часто засипаний власником селянина, який за відкопування вимагає заплати). Печера ця досить велика, позбавлена найгарніших сталактитів, які за безцінь отримали євреї, повідбивали та вивезли до чужих музеїв. В Окнянах (10 км на Схід) дуже багато характерних для Поділля гіпсових лійок серед полів (так звані вікна).
Нижнів
Нижнів (34 км, 208 м над р. м.). Містечко з 5 000 мешканців (700 поляків, 3 900 русинів, 600 євреїв). Дрожка з вокзалу 50 hal. Два постоялі двори, єврейський та християнський з 12 кімнатами (1 – 2 К за нічліг). Костел з XVIII століття, бароко; на вівтарях образи Св. Станіслава та Марії Магдалени. 15 км на схід містечко Коропецьз 5 200 мешканців, у тому числі 1 000 поляків, 3 900 русинів і 300 євреїв. Дорога веде серпантинами на Подільське нагір’я, звідки чудові краєвиди на долину Дністра. У Вістрі поромна переправа через Дністер (30 h). У Коропці великий парк і палац графа Бадені, над ним руїна будівлі невідомого походження. На цвинтарі встановлений Українським народним комітетом пам’ятник Марка Каганця, селянина, якого вбивство жандармами у 1908 році в період сеймових виборчих сутичок, стало посередньою причиною смерті намісника графа Анджея Потоцького.
Нижнів є зручним пунктом відправлення мандрівок човном по Дністру, якого найчарівніші повороти починаються тут (нижче).
За Нижневом потяг перетинає Дністер залізничним мостом довжиною 490 м. Біля нього другий залізничний міст – гостьовий. Краєвид Дністра у цьому місці, хоча гарніший ніж під Єзуполем, не дає, однак, поняття про справжній яр Дністра. За Дністром потяг біжить вузьким, зі стрімкими лісистими стінами, яром Суходіл. У ньому знаходяться зупинки Комарівка, Коростятин і Вичулки. Біля Комарівки великий паровий цегельний завод. На захід простягається паралельно яр Золотої Липи, а в ньому, в прекрасному, типово подільському розміщенні, лежать села Лядське, Низьколизи та Задарів. У Задарові парк і родинний палац Станецьких, а також нова церква у візантійському стилі, з трьома куполами. На захід від села на окраїні яру каплиця Монастирок, звідки чудовий краєвид. У сусідній Лазарівці стара липова алея.
Монастириська
Монастириська (63 км, 304 м над р. м.), місто з 4 700 мешканців (1 700 поляків, 500 русинів, 2 500 євреїв) одразу біля вокзалу – дрожка 60 h. Готель Федоровича разом з рестораном; торгівля сніданками в Сільськогосподарському колі та у Шутлера. Найбільша в Галіції фабрика тютюну (понад 1 000 робітників), яку можна відвідувати з дозволу правління. На цвинтарі каплиця давніх власників Млодницьких, їх палац і парк.
Бучач
Бучач (86 км, 354 м над р. м.). До міста 2 км, дрожка 1 kor. Вокзал знаходиться в Подільському нагір’ї, місто на 100 м нижче в ярі Стрипи. Готелі Центральний (10 кімнат), Імперіал (8 кімнат), підрядні Брістоль та Молдавія. Кімната 2, 50 – 4, 00 kor. Ресторани: Лелігдович, Рогозінський, Казино (за попереднім замовленням) і на вокзалі. Кімната для сніданків у Сільськогосподарському колі та в Броніковської. Цукерня: Пйотрович.
Бучач належить до старовинних русинських міст – існував уже в XII столітті. В історії відзначився невигідним для Польщі трактатом у 1672 році, згідно з яким Кам’янець-Подільський з частиною Поділля дістався Туреччині. У XVIII столітті був резиденцією відомого з дивацтв Миколая Потоцького, канівського старости; він збудував тут ряд гарних будівель, таких як ратуша, церква василіан і Св. Покрови, фарний костел, відреставрував замок. Сьогодні Бучач нараховує 13 000 мешканців (3 500 поляків, 2 000 русинів та 7 500 євреїв), має гімназію та кілька фахових шкіл.
Розташування міста типове для Поділля у глибокому яру Стрипи. Будиночки розляглися на схилах яру одні над іншими, що додає місту мальовничості, *особливо в п’ятницю вечором (шабат), коли в віконцях заясніють сотні світел.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
