На території України є понад 2500 дерев’яних церков – найбільше у світі. Кожен такий храм з дерева вражає своєю формою, досконалістю, різноманіттям, ідеальним поєднанням конструкції, функції і краси.
На Івано-Франківщині є 469 дерев’яних церков. Кожна з них зачаровує своєю гармонією, такі храми ідеально вписуються у ландшафт і стали візитівками своїх населених пунктів. Версії зібрали цікаві історії про 5 найдавніших дерев’яних церков Івано-Франківщини, опубліковані на порталі Дерев’яні церкви заходу України.
Церква Роксолани – церква Зіслання святого Духа в Рогатині
Це найдавніша збережена дерев’яна церква Івано-Франківщини.
Вчені сперечаються про дати будівництва храму, але за точку відліку взяли 1598 рік, який був викарбуваний на внутрішній північній стіні нави. Хоча вперше священик передміської церкви на Новому Місті згадується у документах 1564 р. Серед поширених версій часу заснування святині також часто називають ХІІ ст, 1481 р., 1562 р., 1567 р.
У 1650 році стараннями церковного братства в храмі встановлено ренесансовий іконостас, що є однією з найцінніших пам’яток українського мистецтва.
У церкві-музеї зберігаються як оригінальні ікони, так і привезені з інших церков регіону. Їх датують XVI-XIX століттями.
Дзвіницю, яка з’єднана з церквою, добудували пізніше, у XIX столітті. Довкола церкви розташоване старе кладовище. Кажуть, церква мала підземелля, через які були таємні ходи до іншої церкви Різдва, однак зараз вони засипані.
Ще однією цікавинкою, але радше легендою є те, що парохом цією церкви був батько славнозвісної Роксолани, дружини султана Османської імперії, Насті Лісовської.
Церква Воздвиження Чесного Хреста в селі Загір’я
Найдавніша писемна згадка про церкву в селі походить з податкових реєстрів 1578 р. Відомостей про перші церкви не збереглося. Існуючу деревяну церкву одні джерела датують 1700 роком, інші – 1680 роком. Над одвірком західних дверей до бабинця збереглося різблення: «Всємирной воздвижєние чєснаго крєста Гднга МА (41) Р Б», тому деякі дослідники припускають, що це міг бути 1641 рік (дата будівництва чи ремонту).
Біля 1744 року загорівся вівтар, церкву реставрували, про що згадував о. Микола Шадурський в її описі від 1764 року. Після реставрації її благословив о. Іван Пазірський, княгиницький декан. 28 березня 1771 року парох о. Бобовський отримав ерекцію на ґрунти, якими давно вже користувалася церква, від дідича Домініка Цетнера.
1817 року храм реставрували — забрали верхи над вівтарем і бабинцем, змінили форму верху нави; можливо тоді ж звели дзвіницю. Автентична церква була вкрита ґонтом, але після Другої світової війни її замінили на бляху.
У 1946 році радянська влада зачинила храм. Знову відкрили церкву для богослужінь лише в 1989 році.
Церква Святого Архистратига Михайла в селі Росільна
http://decerkva.org.ua/
Ця дерев’яна церква в Росільній формами і виглядом дуже контрастує з чинною дерев’яною в центрі села. За деякими даними дана церква зведена у 1645 році. Інші дані вказують взагалі на 1390-і роки (ймовірно, це час будови попередньої церкви). Вважають, що в ті часи церква служила ще й сторожовою вежею.
Розташовується на північно східній околиці Росільної, трохи віддалено від села, на північному краю цвинтаря. Церква тризрубна одноверха. Вхід до неї з півдня до бабинця. Стіни під опасанням церкви зберегли з відкритих не фарбованих брусів зрубів, над опасанням все ще оббиті гонтами.
ржава бляха дахів показує, що церкву давно не ремонтували. Біля святині збереглася маленька дерев’яна дзвіниця з одним дзвоном, а також величезний старий дуб.
Церква Святої Параскеви в селі Камінне
http://decerkva.org.ua/
Існуюча деревяна церква походить з 1697-1700 рр. і є найстарішою збереженою на території Надвірнянського району. Пам’ятка архітектури місцевого значення. Церква в користуванні громади УГКЦ. На північ від деревяної з 2003 по 2012 рр. тривало будівництво нового мурованого храму Пресвятого Серця Христового.
Тризрубна одноверха церква знаходиться в центрі села, з півдня від мурованої. Колись, щоб до старої церкви могли поміститися більше вірних, бабинець збільшили удвічі розбудовою по осі будівлі. До квадратового вівтаря з півночі і півдня прибудували немалі ризниці (стіни північної частково оббиті гонтами).
Відкриті фарбовані бруси стін під опасанням контрастують з оббитими бляхою стінами над опасанням. Симпатичні грушасті маківки тягнуться до неба з гребенів дахів бабинця, ризниць і вівтаря. Дерев’яна квадратова в плані триярусна дзвіниця стоїть з заходу від церкви.
Церква Воскресіння Христового в селі Липівка
В селі Лядське-Шляхетське (історична назва Липівки) церква вперше згадується в документах 1578 року. Відомо, в кінці XVII ст. у селі виник монастир Святої Трійці, будівничий якого звів церкву біля 1700 року.
Церква недовго була монастирською, адже через 44 роки від часу будови монастир закрили і церква стала сільською. На початку ХХ ст. під час ремонту церкви прибудована захристія (нова), дахи і верх церкви перекриті бляхою.
В радянський період постійно чинна і була найдавнішою за віком серед збережених дерев’яних у Тисменицькому районі.
Тризрубна одноверха святиня, в якій нава не квадратна в плані, а восьмибічна. Під опасанням стіни з відкритого фарбованого зрубу, над опасанням – шальовані вертикально дошками і лиштвами, а стіни восьмерика нави оббиті гонтами. Бічний вхід до церкви – з півночі до нави. З південного заходу від церкви збереглася дерев’яна триярусна дзвіниця.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
