Переробка замість сировини. На Прикарпатті налагодили виробництво бочок. Це унікальне бондарне підприємство розвивається і працює в одному з сіл області.
Налагодили його українець та француз. Чоловіки виробляють елітні бочки для різних напоїв, та експортують їх у різні країни світу. Далі – історія, яка показує, що за бажання можна вийти на світовий ринок навіть якщо ти з маленького карпатського села, пишуть Версії з посиланням на Подробиці.
У виробничому цеху на околиці Богородчан – безліч верстатів – і за кожним кипить робота. На цьому шліфують клепки. Так називаються ось ці однакові за розміром і товщиною дерев’яні дощечки. Це основні деталі для бочок. На їх заготовку бондарі витрачають по кілька років.
Це якраз процес виготовлення клепки. На колоді розколюються волокна. Волокна не повинні бути перерізані. Бо якщо будуть перерізані, то велика ймовірність що бочка протече.
Такий метод доволі затратний, розповідає директор заводу, бо із такої деревяної колоди лише двадцять відсотків йде на клепку, решта – відходи.
Після розпилу, заготовки кілька років витримують просто неба. Під дією сонця, дощу й вітру – з них вимиваються всі зайві речовини, зокрема, й танін, який потім дає в напоях гіркоту. Цю технологію перейняли у французів.
Після витримки клепки в цеху починають збирати в бочку. Роблять це майстри поетапно.
Паскаль Ріндер, співвласник підприємства з виробництва бочок:
Тут перший етап – будемо гнути бочку. Значить, ми палимо вогонь, температура 190 градусів, і там вийде трос, і ми будемо гнути. Потім бочка вже кругла.
Далі – бочки відправляють на кілька годин вистигати, після чого знову повертають до вогню та ретельно ще раз обпалюють зсередини. Одні – сильніше, інші – слабше – все залежить від побажань замовника, а також виду напою, який в ній збираються витримувати. Бо різні ступені випалювання дають різний смак.
Дубові бочки під елітні напої в цьому цеху на Прикарпатті виробляють вже не один рік – спільно українець Ярема та француз Паскаль.
Паскаль Ріндер, співвласник підприємства з виробництва бочок:
Я приїхав сюди шукати сировину. Спочатку бук шукав, тоді був дуже великий ринок на бук. І на місці я побачив, що є хороший дуб. Я бачив, що люди розумні, що працюють, що можна думати не тільки сировину експортувати, але і готову продукцію.
На базі колишнього бондарного цеху в селищі Богородчани чоловіки налагодили спільне виробництво – спершу клепів, а далі – дубових бочок. Навчатися тонкощів справи прикарпатські майстри їздили у Францію.
Паскаль Ріндер, співвласник підприємства з виробництва бочок:
Спочатку був лише один клієнт у Франції – це бондар, який допомагав мені робити. Сьогодні наші бочки для всього світу – Каліфорнія, Іспанія, Італія, Нова Зеландія, Австралія, Китай. Можна сказати, що наші бочки скрізь.
Зараз бригада прикарпатських бондарів працює над новою партією – вісім сотень дерев’яних місткостей на 250 і 400 літрів – замовлення від французів. Його мають виконати до кінця року. Наразі підприємство працює лише на третину потужності.
Ярема Поворозник, директор підприємства з виробництва бочок:
Проблема із сировиною, з круглим лісом. Все йде через аукціон. Але на аукціоні дуже тяжко виграти. І ціни підіймають дуже високі. Я розумію, що це ринкова економіка, має бути ринок, але такі підприємства, які експортують, мають контракти, вони мають бути якось забезпечені сировиною, аби працювати.
Підприємці кажуть, аби виконувати замовлення: змушені частину сировини імпортувати з-за кордону – це виходить дешевше.
Ярема Поворозник, директор підприємства з виробництва бочок:
Навіть купуємо й у Франції клепку, і у Румунії, і у Словаччини. Бо наш ринок клепки не такий великий.
Додала проблем й війна. Перебої зі світлом, подорожчання логістики, а ще – відтік кадрів.
Паскаль Ріндер, співвласник підприємства з виробництва бочок:
Зараз велика проблема – це наші хлопці. Тут треба хлопці здоровенькі й молоді. Якраз такі, які потрібні на фронті. І так уже половину наших людей нема, що були спочатку. Зараз ми беремо нові, але це важко когось навчити.
Та попри це – за весь цей час – підприємство не зупиняло своєї роботи. А навпаки, нарощує свої потужності.
Ми будуємо новий цех. Я француз, але я вірю в Україну, вірю в перемогу. Слава Україні.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
