Новина про повномасштабне російське вторгнення застала чоловіка у Польщі, уже 25 лютого він зібрав речі та повернувся в Україну
Історію бійця переповіли на фейсбук-сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, передає “Еспресо.Захід“.
Василь із позивним Гуцул – навідник-оператор БМП окремого гірсько-штурмового підрозділу 128 ОГШБр, старший солдат. Це уже його друга каденція в ЗСУ, перша була в 2014 – 2015 теж у 128 бригаді. Воїн родом з гірського села Брустури на Косівщині (Прикарпаття), тому й позивний Гуцул.
Після демобілізації в 2015 році чоловік працював будівельником, останні роки в Польщі. І 25 лютого минулого року повернувся в Україну.
“З початку повномасштабки наш підрозділ воював на Донеччині, Херсонщині, Запоріжжі. Доводилося побувати в дуже важких ситуаціях, на межі життя й смерті. На Донеччині ворожий ПТУР (протитанкова керована ракета) прилетів у башту нашої “бехи” і нам дуже пощастило, що в приціл. Мені в обличчя вдарило полум’ям, добре, що я був у балаклаві. У командира екіпажу лопнули барабанні перетинки, механік отримав контузію, а два автомати, що лежали між нами, сплавилися. Ракета збила приціл і пошкодила гармату, але ми вижили. А “беху” увечері витягли на ремонт”, – згадує боєць.
Чоловік розповів, що біля Бахмута двічі прощався з життям. “Ми обстріляли зі своєї гармати ворожу посадку й виїхали назад, але на пів дорозі ротний дав вказівку повертатися на позицію й продовжити вогонь. Тоді за короткий час я вистріляв увесь боєкомплект і втратив свідомість через отруєння пороховими газами. Я чітко розумів, що помираю, – бачив товаришів, чув розмови, але тіло терпнуло, а на очі спадала пелена. Мене врятував командир, котрий зрозумів, що сталося, витягнув через люк на землю й почав приводити до тями. Я очуняв, а потім знову почав відлітати. Врешті-решт мене відкачали…” – розповідає військовий.
Каже, найважче воювати на Запоріжжі. Там проблема не в тому, як залетіти в окуповане село й зачистити його, а як доїхати до села. Все заміновано, а на додачу ще й ворожа арта. “Коли перший танк підривається, починається сум’яття. “Беха” не може посунути важкий танк, а спробує об’їхати, сама підірветься. Якось росіяни вдарили фосфором, від якого вигоріла трава на великій площі, то ми побачили тисячі мін. Вони просто лежали на землі навіть не прикопані, але в густій траві їх не було видно. Ворог дуже сильно укріпився, він тут давно…” – пояснює Гуцул.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
