Вона народилася в Карпатах, але ще в 90-х виїхала на Близький Схід. Сьогодні у неї закордоном сім’я, дім, успішний бізнес та заможне життя. Але ні роки, ні відстань в тисячі кілометрів не зменшили любов до рідної землі.
Марія Хмиз – екозахисниця, яка вже понад 20 років веде боротьбу з лісорубами та самотужки намагається уберегти Карпати від вирубки. Щоразу, коли чує про чергову вирубку, кидає все і мчить на Прикарпаття.
З пані Марією ми познайомилися в інтернеті. Вона сама нам написала з проханням допомогти – зупинити чергову вирубку, яку розпочали у лісах поблизу Верховини. Жінка розповіла про себе. Вона родом із Закарпаття. Але останні тридцять років живе закордоном. Виїхала ще на початку дев’яностих разом з чоловіком. Він у неї американець. І тоді працював в компанії, яка мала контракт на Близькому сході. Поїхали разом і там осіли. Нині подружжя живе на дві країни – Арабські Емірати та Швейцарію. Та пані Марія підтримує тісні зв’язки й з батьківщиною. Каже, що тут у неї родина, а ще ділянка землі в горах поблизу Верховини, яку її сім’я придбала ще в 2009-му році.
«Щороку влітку ми на місяць приїжджаємо сім’єю на Верховинщину. Я хотіла показати своїй сім’ї неймовірну красу моєї країни. Господарство і земля, яку ми придбали, знаходяться на висоті більше 1000 метрів. Ми одразу закохалися в це місце, коли вперше побачили. Там не було людського втручання, там була тільки природа, там була земля і ліс, і гори» – розповідає Марія Хмиз.
Та за останні десять років гори навкруги почали стрімко лисіти, розповідає Марія. Карпати вирубують – систематично і гігантськими площами. Нещодавно вона отримали звістку від брата з України про нову масштабну вирубку, яку розпочали буквально в кількох сотнях метрів від її господарства.
«Я попросила зробити фотографії, і коли я побачила їх, то жахнулася. І зрозуміла, що треба негайно їхати. Вирішила звернутися і до журналістів, бо розумію, що на даний час медіа відіграє дуже важливу роль», – каже пані Марія.
Відмовити ми не могли. Як тільки пані Марія зі Швейцарії приїхала в Україну, ми теж вирушили у Верховину. Із селища до будинку всього вісім кілометрів, але суцільного бездоріжжя … На дорогу витратили майже годину. Господарство жінки знаходиться серед лісу… Найближчий і єдиний сусід – аж за кілька кілометрів.
«Ця хата збереглася ще від попередніх господарів, які виїхали звідси в 90-х роках. Це колись був присілок у Верховині – Нижній і Верхній Присліп. Тут було більше 30 хат, так мені розповідали місцеві. Але всі поїхали звідси. Зараз тут лише наша хата, за якою наглядає мій брат. Та ще одного чоловіка. Зимою сюди ні доїхати, ні дійти. Тут намітає більше метра снігу. Цілу зиму брат не виїжджає звідси», – розповідає пані Марія
З подвір’я, як на долоні, видно одну із вершин українських Карпат – гору Біла кобила. А ще дуже добре проглядаються наслідки безжальної роботи лісорубів. Пані Марія розповідає, що боротьбу із ними вона веде відтоді, як придбала цю землю. Вперше зіткнулася ще в 2010-му році..
«Буквально в мій перший приїзд сюди, я зайшла в ліс і побачила, що там почалася рубка. Я сказала лісорубам: давайте я викуплю цей ліс у вас. Я заплачу вам по ціні, за якою ви продаєте. Але ви не будете дерева рубати. Вам не треба буде платити зарплати, ні витрачатися на бензин. Але вони відмовилися. Мені це було дивно. Вже згодом я дізналася чому. Бо вони виписують документи на 200-300 кубів, а в наявності вирізають в кілька разів більше».
Не минуло і двох років , як почали рубати знову. І знову той районний лісгос, але вже на горі навпроти .
«Мені мої рідні дзвонять і кажуть, що почалася рубка. Я не повірила, адже там дуже похила гора, там не можливо навіть іти спокійно. Я знову зірвалася з місця і прилетіла. Тоді я вже була навчена досвідом і викликала юристів. І ми приїхали. Приїхала екологічна інспекція. Ми зустрілися там на місці вирубки. І вони перестали різати».
Та перестають в одному місці, але починають в іншому. І так з року в рік, каже пані Марія. І показує ще одну вирубку 2018 року. В цей час жінка була якраз на Близькому Сході. Поки приїхала звідти – лісники «поголити» цілу гору.
«Після цієї вирубки пройшли дощі і одразу пішли зсуви. Нічого після цього не було засаджено. Цей ліс належить районному лісгоспу, і вони там рубали. Ми написали офіційну скаргу, і вони тоді зупинили дальше рубати. За ніч звідти вийшли і вивезли всю техніку»
Сьогоднішня вирубка справа рук вже не районного, а державного лісгоспу, каже жінка. Її важко побачити, бо ділянка схована між гір. Вирушаємо разом в ліс аби оцінити її масштаби. Стрімкий спуск позаду. Ми на місці. Пані Марія, як і ми, вперше бачить вирубку не на фотографії. Від побаченого в жінки справжній шок.
Зсуви вже помітно неозброєним оком. Жінка переконує: рубати тут не можна, адже ця ділянка знаходиться на висоті більше тисячу метрів. Знищили лісники не лише ліс, але і тутешній потічок. Його руслом вони вивозили звідси деревину, хоча законом це заборонено.
Скільки зрубали, і на яких підставах? За відповідями йдемо у філію «Верховинське лісове господарство» ДСГП «Ліси України». Головний лісничий підтверджує – вирубка їхня. Але вона повністю законна. Як доказ демонструє документи – лісорубні квитки на 0, 9 гектара.
«Площа 0,9 гектара, де ми зрубали 495 кубів. Сам виділ великий, і має 14.5 гектара. Ми там маємо проводити господарську діяльність. Там запроектована суцільна рубка. Тому що там самі смереки, якби була ще ялиця і бук, то була би вибіркова», – каже Михайло Петриянчук, головний лісничий філії «Верховинське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»
Тобто, вибіркові рубки вони проводять лише у змішаних лісах. А там суцільні смереки, отже і вирубка суцільна. Спиляним деревам було по 120 років. І всі повністю здорові. А ще – це лише початок. Адже загалом запроектовано під рубки аж 14 гектарів.
Загалом цьогоріч лісгосп планує зрубати майже 32і тисячі кубометрів деревини. Та за словами лісничого, для їхнього підприємства це не багато. У попередні роки рубали вдвічі більше. Зменшили площі після того, як ввели мораторій на рубки дерев, що ростуть вище тисячі ста метрів. І додає: після скарг пані Марії працівники лісгоспу виїжджали на місце вирубки аби перевірили на якій висоті та знаходиться. І там ніби то все в межах норми.
«Ми виїжджали на місце і спеціальними приладами робили заміри. Ділянка знаходиться на висоті 917 метрів, де можна рубати», – каже головний лісничий філії «Верховинське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Михайло Петриянчук
Чому лісники зробили ці заміри лише тепер, після того як вже зрубали, пані Маріяа не розуміє. І планує найняти незалежних експертів, аби й вони перевірили.
Перебуваючи ще в Швейцарії, Марія написала електронне звернення в державну екологічну інспекцію з проханням перевірити законність цієї вирубки. Відповідь – шокувала. Інспектори повідомили, що на період воєнного стану жодні планові чи позапланові заходи державного нагляду в лісгоспах вони не проводять.
«Мене це настільки образило. Як не перевіряють? Чому не перевіряють? Хіба тут зона бойових дій? Сюди можна приїхати і подивитися».
Марію це не зупинило, вона пішла вище і звернулася в міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, аби там прийняли рішення на проведення позапланової перевірки роботи державного лісгоспу у Верховині.
Жінка зізнається: багаторічна боротьба із лісниками її таки втомила. Інколи в неї з’являються думки: а чи не кинути все це? Адже, якщо місцевим байдуже, то чому вона має хвилювтаися. Але варто їй приїхати в Карпати, глянути на гори й одразу розуміє – допустити, аби цю неймовірну красу знищили вона просто не може.
«Я вернулася сюди, бо це поклик землі. Коли показую фотографії Карпат своїм друзям у Швейцарії, всі вони думають, що це краєвиди Швейцарії. Я хотіла би допомогти зберегти це. Ви бачите, що ліси лисіють біля мене. Якби я не звертала увагу і мені було би все рівно, цього лісу, мабуть, вже би тут не було».
Чи здатна одна людина зупинити знищення лісу? Може! Переконана пані Марія. А ще жінка впевнена, якщо більше людей боротимуться за збереження лісів, то лисих гір в Карпатах ставатиме менше!
