Питання, як кажуть, на засипку. Скільки потрібно ще збудувати церков в Івано-Франківську, щоб їх кількість визнали достатньою й перестали нарешті будувати.
Боюся, що на це питання не здатен дати відповіді ніхто. Церковні семінарії випускають в світ Божий священиків, а священик без парафії, як корабель без вітрил. А є церква – є парафія.
Нещодавно (8 січня) за участі Архиєпископа і Митрополита Івано-Франківського Кир Володимира Війтишина та Його Преосвященства Томаса Галіксона, нунція Вселенського Архиєрея Папи Римського в Україні було освячено Собор Преображення господнього в мікрорайоні Пасічна.
Цю церкву будували з квітня 1997 року й витратили на будівництво 14 мільйонів гривень. В тому числі 7 мільйонів з міського бюджету. Тобто з кишень тих платників податків, які згаданий собор можливо ніколи в житті й не відвідають. Та збудували й збудували. Най стоїть, най правлять службу, най люди моляться. І може на тому вже варто спинитися? Але ж ні.
На розі вулиць Лепкого-Гаркуші почали будівництво ще одного храму. На цей раз «Святого пророка Іллі».
І знову за благодійні кошти. Бо от уже все є в місті, лишень церкви пророка Іллі не вистачає. А так все в нормі. Тому скидайся громадо, хто на банківський рахунок, хто в спеціальну скриньку, щоб ще один випускник семінарії мав власну парафію.
І Бог благословить вам за вашу «жертвенність», як з помилкою написано на рекламному плакаті, на якому хтось дописав цілком слушний заклик «Будуй школи та лікарні!».
Ну, не залежить духовність, чесність, порядність і жертовність відкількості церков на квадратний метр. Від цього залежить лише кількість парафій і працевлаштованих священників. І хворі люди не стануть здоровішими від того, що в місті з’явиться чергова церква. І чиновники не перестануть красти й вимагати хабарі. І лікарі не згадають про свій обов’язок – лікувати, а не обдирати.
Бо присутність Бога вимірюється зовсім не кількістю цегляних споруд з хрестами на дахах.
