Як в Івано-Франківську лікують пацієнта з рідкісним захворюванням — синдромом Гієна-Барре

Спочатку чоловіку почали відмовляти ноги, відтак руки, а згодом йому ставало все важче говорити, ковтати, дихати – і це вже був період найбільшого загострення непростої рідкісної хвороби.

Про це розповідають на сторінці КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради.

Так три тижні нерухомості поставили життя 41-річного коломиянина Юрія Ломничука на паузу, а після госпіталізації у відділення неврології обласної клінічної лікарні йому встановили несподіваний діагноз: синдром Гієна-Барре. Це захворювання – гостра автоімунна запальна полірадикулонейропатія, серед проявів якої в’ялі парези і паралічі, порушення чутливості та вегетативні розлади.

“Нічого мене не боліло, тільки почалися порушення координації, почав спотикатися об бордюри і не розумів чому, – розповідає чоловік. – День за днем все більше відчував оніміння долонь і ступень. Щодня відсотків на 20 мій рефлекторний стан порушувався і дійшло до реанімації. Врешті практично не рухався та навіть не міг користуватися мобільним телефоном”.

Про синдром Гієна-Барре пан Юрій почув вперше у житті вже після реанімації: “Як мені пояснили, цей синдром проявляється внаслідок ослаблення імунної системи. Він “переконує” імунітет виготовляти антитіла проти власної нервової системи, цим самим знищуючи весь опорно-руховий механізм. Можу тільки подякувати прекрасним фахівцям, які дуже швидко визначили діагноз й призначили ефективне лікування”.

Медсестри міряють тиск, сатурацію, пояснюють природу хвороби, що вона прогресує протягом двох тижнів, а при правильному лікуванні повинна потрошку відпускати. У випадку цього пацієнта так і сталося.

Завідувачка неврологічного відділення, лікарка Анна Сорохман говорить, що синдром Гієна-Барре – це гостре і небезпечне захворювання. Допоки воно прогресує, до того часу є небезпека навіть зупинки дихання і серцебиття. “Кожного дня кілька разів міряємо пацієнтові тиск. Може бути задишка, слабкість. Тому контроль усіх вітальних функцій дуже важливий, – розповідає вона. – Критичний період тут – з моменту госпіталізації і поки не наступить фаза плато, тобто стабілізується стан хворого. Вже навіть, коли пацієнт був у стаціонарі й отримує лікування, захворювання все одно прогресує. І навіть йде периферичний парез лицевого нерва…”.

Юрій Ломничук каже, що йому п’ять разів робили плазмаферез (очищення крові), ставили численні крапельниці та уколи. І хвороба стала відступати. Спочатку чоловік почав піднімати руки вище і вище. Потім прийшли реабілітологи, почали робити масажі, і помаленьку він почав рухати ногами. Відтак за допомогою ходунців почав підніматися на повний зріст та ходити 50-метровим коридором: 3-4 заходи, метрів по 100, щодня.

“Ноги останніми ця хвороба відпускає, – розказує чоловік. – Вони ще мене не слухають настільки, щоб я міг самостійно робити кроки, але лікарі кажуть, що йде до кращого. Якщо буду слухати реабілітолога і займатися інтенсивно, то відновлюся швидко. Сам вже це бачу, бо кожного дня є зрушення”.

Пан Юрій припускає, що збій в роботі його імунної системи стався через те, що коронавірус і грип він переносив на ногах: “Це, напевно, зі мною злий жарт зіграло. Імунна система дуже ослабла, і це спровокувало цей синдром і таке загострення. Занадто виснажений організм. Не можна нехтувати здоров’ям і переносити грип та інші захворювання на ногах. То я вже переконався на власному досвіді”.