Після початку повномасштабної війни, громадяни росії, як відомо, почали натовпом тікати зі своєї країни. З оголошенням мобілізації, у вересні 2022 року, ця хвиля набула особливої масовості. Втікали цілими сім’ями, незалежно від соціального статусу та політичних поглядів, прості громадяни та банкіри, відомі артисти та вчені. У багатокілометрових чергах на кордонах і в аеропортах пліч-о-пліч стояли як рідкісні противники війни, так і ті, хто беззаперечно підтримував російське вторгнення. Ті, кому пощастило мати в паспортах шенгенські візи, як країни еміграції природно обирали зону ЄС. Особлива хвиля припала на країни Балтії (кордон ближче).
Проте, вже до весни 2023, керівництво майже всіх європейських країн, побачивши на власні очі і з жахом усвідомивши, що таке російські емігранти, кардинально змінили свою політику, почавши навідріз відмовляти у видачі віз особам із паспортами країни-агресора. Тих же хто, як кажуть, «встиг проскочити», почали поступово «викурювати».
Більше того, деякі країни почали позбавляти/не продовжувати ВНП громадянам РФ, які отримали заповітний документ резидентства ЄС задовго до початку війни. Так, вже в листопаді 2023 року в Естонії, наявність російського громадянства майже автоматично призводила до депортації, а також більшість горе-переселенців були вислані з Німеччини, Австрії, Польщі та Литви. А президент Чехії Петр Павел відкрито закликав спецслужби «до пильного спостереження за росіянами в ЄС». До політики відмови у в’їзді громадянам РФ частково приєдналися і деякі європейські країни, які не є членами ЄС, такі як Албанія та Молдова.
Після цього левова частка тих, хто «рятується» від мобілізації, або якось називають самі росіяни – «могилізації», припала на деякі держави колишнього СРСР. Вірменія, Грузія, Казахстан, природно дуже охоче почали приймати у себе громадян РФ, похапцем створюючи для них усілякі блага і щедро роздаючи свої ВНП. Також деяка частина біженців знайшла притулок у Туреччині, в ОАЕ і навіть у країнах Латинської Америки.
Європа, здавалося б, повністю зачинила свої двері перед росіянами, вельми однозначно давши зрозуміти що не бажає бачити у себе горезвісний «руський мир» у будь-яких його проявах та масштабах.
Однак, які б нові заборони не вносив ЄС, росіяни донині знаходять лазівки аби потрапити якщо не до найрозвиненіших держав ЄС, то хоча б до найближчих країн. Так, наприклад, Болгарія та Угорщина, часом видають росіянам національну і навіть шенгенську візу, а також іноді роблять виняток для в’їзду транспортних засобів із російською державною реєстрацією. Однак, найбільший міграційний потік росіян досі припадає на країни Балканського півострову. В основному – це Сербія та Чорногорія. І якщо з відверто проросійською Сербією з їхньою коханою «Србі та Русі браћа заувек!» (Серби і росіяни брати навіки) все дуже зрозуміло, то до країни – члена НАТО Чорногорії виникає низка досить прямих питань.
З одного боку, Чорногорія охоче приєднується до кожного нового пакету санкцій проти РФ, а її нинішній президент Мілатович за будь-якої нагоди висловлює свою лояльність Україні і навіть висилає з країни російських дипломатів. З іншого боку чорногорська влада мало того, що без розбору і з відкритими обіймами приймає у себе «підданих» терористичної країни. Але й за прикладом Вірменії та Казахстану, створює для них спеціальні умови, щоб полегшити та прискорити процес адаптації.
Всього за 2 роки в маленькій Чорногорії, населення якої до 24.02.2022 становило майже 600.000 осіб, понад 11 тисяч росіян (!) отримали ВНП та ПМП, 3 тисячі з яких придбали об’єкти нерухомості. До того ж, міністерство внутрішніх справ Чорногорії, дає тимчасові та постійні види на проживання росіянам, що називається на «особливих умовах», часто заплющуючи очі на нестачу необхідних документів. Так само легко громадяни РФ отримують і посвідчення водія чорногорського зразку. Один із найбільших банків країни, банк «Адріатика», лише за 500 $ не тільки без проблем відкриває міжнародні валютні рахунки для росіян, а й в обхід банківських санкцій проводить операції з трансферту рублів з банків РФ в єврорахунки своїх російських клієнтів.
За наявними даними лише за 2023 рік, банк «Адріатика» відкрив понад 1000 подібних рахунків. Крім «Адріатики», самі росіяни створили кілька десятків великих співтовариств для фізичної конвертації рублів у євро. Усе це, звичайно, в обхід законодавства, яке забороняє проведення валютообмінних операцій фізичним особам. Поліція, звісно ж намагається «не помічати» діяльність цих спільнот.
Крім фінансових і побутових благ, Чорногорія також всіляко сприяє створенню культурно-розважальної галузі для росіян. Всього за півтора-два роки, у прибережних містах, Будва, Бар, Петровац, Тіват, Котор, Херцег-Нові, наче гриби стали виростати кафе, бари, ресторани та лазні з виключно російськими назвами, прикрашені найчастіше триколором, портретами в. путіна та навіть символікою «Z». Крім цього, для росіян також відкрили кілька спеціальних шкіл, дитячих садків, театрів, російськомовних ЗМІ, різних фондів та центрів розвитку, і навіть надали власний храм для проведення православних служб російською мовою.
До речі про російську мову, сьогодні прогулюючись вулицями деяких чорногорських міст, особливо в Будві та в Барі, стало майже неможливо почути чорногорську мову. Звучить виключно російська, причому переважно обсце́нна. Чи подобається ця тотальна русифікація самим чорногорцям – не зовсім зрозуміло. Деякі місцеві, які отримують особисту вигоду, наприклад від здачі квартир або вілл, ціни на які з навалою росіян зросли в 2-3 рази, природньо – дуже лояльні. Інші ж просто чекають, сподіваючись, що війна незабаром закінчиться, росіяни поїдуть, а їхнє життя знову повернеться у своє звичне русло. А поки що, їм доводиться терпіти і адаптуватися до нових «російських» реалій Монтенегро.
Як відомо, однією з основних складових так званого «руского мира» також є криміналітет. Звичайно ж Чорногорія не стала винятком. У розмові зі мною, один із представників столичної поліції – Ніколо, сказав, що такого небувалого сплеску криміналу Чорногорія, мабуть, ще ніколи не бачила. За його словами, на даний момент із 10 скоєних правопорушень, у шести-семи обов’язково фігурують громадяни країни-окупинта. Вчинені ними протиправні дії дуже різношерсті, від банальних побутових крадіжок, поножовщини і п’яних бійок, до вбивств на замовлення, викрадень і складних фінансових махінацій, про які місцева поліція до цього навіть не чула. Крім цього, за словами Ніколо, з приходом росіян, у країні також виріс до небувалих масштабів та обіг наркотиків:
«Якщо ви встанете на трасі Подгориця-Петровац і зупинятимете всі машини з російським державним знаком, то будьте впевнені, що в кожній третій, якщо не в кожній другій, ви обов’язково знайдете деякі наркотичні засоби. В основному – це синтетичні наркотики, амфетаміни, метадон, також нерідко зустрічається кокаїн чи марихуана. За останній рік вони налагодили цілі схеми зі збуту наркотиків у своїх численних барах та кафе. Наприклад, у Будві є з вигляду звичайне російське кафе «Дружба», в якому однак кожен охочий може спокійно придбати майже будь-який наркотик. І ми, і поліція Будви чудово знаємо про це, проте накрити це кубло, нам чомусь поки що ніхто не наказує».
Крім криміналу, росіяни в Чорногорії також мають дуже розвинену п’яту колону, яка, на відміну від інших європейських країн, почувається тут дуже вільно. Тут присутні як «пересічні солдати» ФСБ, які без вагань виконують завдання будь-якої складності, від проведення маршів на підтримку «СВО» до підпалу машин з українськими державними знаками, так і добре замасковані під, нібито, антивоєнну риторику агенти впливу зі своїми медіа, фондами та НГО. Крім того, у Чорногорії відкриваються різноманітні неурядові організації та фонди, проводяться так звані культурні заходи, заявлена діяльність яких, нібито, гуманітарна та антивоєнна. Але насправді, всі ці організації є своєрідними сателітами «росспівробітництва», які прямо чи опосередковано просувають ті самі ідеї «руского міра».
Зовсім недавно, в другу річницю вторгнення та початку повномасштабної війни президент Чорногорії Яков Мілатович вкотре висловив свою підтримку Україні. Він заявив, що Чорногорія беззаперечно підтримує право на свободу та євроатлантичну перспективу України.
І як тут не згадати фразу зі старого анекдоту: «Йося, ви або хрестик зніміть, або труси одягніть…».
Автор: Ваан Мартиросян
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
