У Музеї мистецтв Прикарпаття відкрили виставку «Полотняний солоспів». В експозиції – близько сотні вишитих рушників з колекції Уляни та Софії Сіренків.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
«У цій експозиції – 89 вишитих рушників, але це навіть не третина нашої колекції. У нас понад 400 таких рушників», – розповідає колекціонерка, заступниця директора Івано-Франківського Центру дитячої та юнацької творчості Уляна Сіренко.
За її словами, свою колекцію з донькою Софією вони почали збирати шість років тому, коли до Дня вишиванки її учні не змогли принести на захід жодного вишитого рушника.
«Я вирішила, що таки мушу дітям показати, який гарний наш світ український і яка чудова була традиція – вишивання рушників. Це має продовжуватись, і , хоча це сьогодні не модно, тяглість поколінь не має перериватись», – переконана Сіренко.
Ще одним поштовхом до формування колекції став власноруч вишитий рушник Уляни, який вона створювала 20 років.
«Я його називаю «Рушником Космацької відьми». Це була цікава постать, бо коли вона помирала, то всі втікали з хати…. Я намагалась відтворити її рушник, перехід тих кольорів, відшиваючи з оригіналу, але в мене не вийшло… Це Космач, Гуцульщина. Той взір наче втягує в себе і чим більше на нього дивитись, тим більше занурюєшся у потойбіччя. Власне з цього все й почалося. Я завжди любила вишивку», – запевняє старша Сіренко.
Першим до її колекції потрапила сімейна реліквія – рушник, який був вишитий після Голодомору у 1947 році. Його, як і більшість наступних, довелося відновлювати і вміло зберігати. Найбільше рушників у зібрання родини Сіренків потрапили з Надніпрянщини, Сумщини, Чергівщини та Черкащини. Найдавніший експонат у колекції належить до 1925 року.
Уляна Сіренко зізнається, що коли їй важко на душі, вона переглядає свою колекцію і дає рушникам назву. Запевняє, що про рушники вона може розповідати беззупинно. З усієї колекції, за словами колекціонерки, в неї лише один подарований рушник, а всі решта придбані власним коштом.
