Після поранення на фронті сержант Роман не склав зброї, а продовжив служити в тилу. Його історія – приклад незламності духу українських військових.
У вирі війни народжуються герої, чиї історії надихають та змушують замислитись. Одна з таких – розповідь про сержанта Романа з позивним “Комар”, який після поранення на фронті знайшов новий спосіб служити Батьківщині.
Роман – не просто військовослужбовець. Він – живе втілення стійкості українського духу. З перших днів повномасштабного вторгнення він став на захист України, вступивши до лав 108-го батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
“Кожна війна має свої втрати, але ми повинні усвідомити те, що ми на своїй землі і крім нас її ніхто не буде боронити, тому ми всі потрібні на фронті і ми мусимо бути разом,” – ділиться своїми думками Роман.
Бойовий шлях сержанта пролягав від білоруського кордону через Житомирщину до пекельних боїв за Бахмут на Донеччині. Незважаючи на чисельну перевагу ворога, Роману та його побратимам вдалося стримати наступ, проявивши неймовірну мужність та військову майстерність.
Після поранення та реабілітації Роман не залишився осторонь війни. Зараз він продовжує служити Україні в одному з територіальних центрів комплектування Івано-Франківської області. Тут він виконує важливі завдання, передбачені законодавством, допомагаючи у формуванні нових підрозділів для фронту.
Історія Романа – це відповідь тим, хто помилково вважає працівників ТЦК “хабарниками” чи “ухилянтами”. Насправді, багато з них – це досвідчені бійці, які отримали поранення на фронті і тепер продовжують служити в тилу.
“Після повного відновлення планую повернутися до своїх побратимів та продовжити службу безпосередньо на фронті до переможного кінця,” – говорить Роман, демонструючи незламність духу та відданість справі захисту України.
Ця історія – лише одна з сотень подібних, які розкривають справжню сутність українських військових. Вони – не “родичі генералів”, а справжні герої, які, незважаючи на поранення та труднощі, знаходять способи продовжувати служити своїй країні.
Приклад сержанта Романа нагадує нам про важливість кожного українця у боротьбі за незалежність. Він показує, що служіння Батьківщині може набувати різних форм, але завжди залишається почесним обов’язком кожного громадянина.
