Перегляд відео, як у тилових містах чоловіки призовного віку розважаються та намагаються відкупитися від служби, дратує і деморалізує військових на фронті.
Пацієнт Івано-Франківської обласної клінічної лікарні 31-річний Василь Тур родом з Полтави. Він любить відпочинок на природі, риболовлю і знищувати окупантів. Захисник розповів, як склалося його життя після повномасштабного вторгнення та як йому у Франківську.
Кордон Харківської та Сумської областей, штурми в Авдіївці, Мар’їнці та Соледарі – на цих та інших гарячих напрямках Тур виконував бойові завдання. Василь дивом вижив після наїзду на протитанкову міну. Зараз лікується в Івано Франківську.
Василь показує на стіну лікарні із портретами військових. Тут намалювали і його.
«Я сам з Полтави, а тепер і тут в Івано-Франківську. Я сфотографував і відправив командирам і побратимам. Вони кажуть: «Ого! Ми в Івано-Франківську не були, але пам’ятку залишили. Це дуже приємно», – зізнається військовий..
Василь Тур захищав Україну ще у часи АТО. У 2022 знову одягнув військову форму та потрапив у 116 бригаду ТРО. Спочатку боронили кордони Сумщини та Харківщини, а далі була Донеччина: Авдіївка, Мар’їнка, Вугледар, Соледар.
«В Соледарі я перше поранення отримав. А далі – де прорив, туди і ми!, – каже Василь.
Із побратимами одразу спрацювались. Єдине, каже Василь, ц війську варто призначати людей на посади, зважаючи на їхню цивільну професію або уже здобуті навички.
«Я за професією механік-водій, але сам у піхоті – стрілець. На посаді стрільця я був на строковій службі. Але за три роки на контракті я був механіком», – каже військвий.
Основна мотивація на фронті – бажання нарешті звільнити наші землі та повернутися до спокійного життя.
«Хочеться спокою. Чим далі, тим військові стають зліші на них. І тоді вже мотивація – не тиша, а просто їх роздавити. От просто взять і роздавити. Було б чим. Їх там вже і хробаками називають», – зізнається Василь.
Та от перегляд відео, як у тилових містах чоловіки призовного віку розважаються та намагаються відкупитися від служби, дратує і деморалізує.
«По дискотеках, по ресторанам. Дівчата морди б’ють. А потім покажуть все це по телевізору, по тіктоку. А ми, військові, дивимося і думаємо: «У мене побратим помер за те, що він погуляв?» І держава нічого з ними не робить. Як це? Казали ж, що масові гуляння заборонили? Я ж не бачу. Я розумію, що треба трохи відпочити від війни. Ну як же відпочинеш, якщо кожен день по тобі стріляють, ракети летять?», – обурюється Тур.
Василь був двічі поранений. Минулоріч у Соледарв отримав кульове поранення у руку, а у травні підірвався на протитанковий міні. Це трапилось, коли з побратимом евакуювали поранених.
«Наскочили на танковий шлагбаум. Там більше тридцяти мін – у кожні 8 кг тротилу. Нам дуже пощастило. Або міна була перевернута і вся інерція вибуху пішла в землю, а нас хвилею зачепило. Одна тільки зірвалася», – пригадує захисник.
Після лікування і протезування Василь планує повернутися до своїх побратимів.
«Командир каже: «Ми тобі коробку автомат поставимо». Я буду їздити. Хай там оці, які кричать, що війна не для мене, відпочивають. Але тоді, коли закінчиться війна, хай вони не святкують. Бо це не їхня… Ми будемо святкувати, а вони хай не святкують. Хай сидять вдома, включать тік ток, а ми будемо гуляти: шашлик, гітара, з жінками, з дітьми радуватися. А вони хай сидять дома і дивляться тік ток, так як ми дивимося на передовій», – каже Василь.
Тур переконаний: захищати свою сім’ю та країну – обов’язок кожного здорового чоловіка. Натомість ті, хто у тилу, не мають забувати, завдяки кому можуть спокійно жити.
