На Івано-Франківщині триває процес декомунізації, але підходи громад до цього питання різняться. Деякі повністю демонтують радянські пам’ятники, інші зберігають їх, посилаючись на закон про охорону культурної спадщини.
У серпні 2024 року Галицька громада завершила демонтаж останніх шести радянських пам’ятників, що перебували на балансі міськради. Процес відбувався в різних селах громади, зокрема в Крилосі та Брині.
“До 2000 року тут стояла зірка. Десь у 2002-2003 пам’ятник реконструювали й залишили тільки солдата. На підставі останнього розпорядження ми його демонтували”, – розповів Василь Мельничук, староста села Крилос.
У селі Бринь планують на місці демонтованого пам’ятника створити новий монумент на честь українських воїнів.
“Курган буде увіковічувати вже прізвища наших односельців, два з яких загинули у цій війні. Є зниклі безвісти. Багато хлопців служать, хай це буде і курган слави живим”, – пояснює староста села Марія Богусевич.
Жителька села Острів Галицької громади Ярослава Орловська показала кореспондентці Суспільного місце, де стояв монумент жінки, який демонтували. Цю подію коментує так:
“Та вона нікому і не заважала, чесно кажучи. Але тут треба щось зробити. Ми вже думали, може, пам’ятник Марку Вовчку перенести сюди”.
Пам’ятники демонтували протягом серпня також у селах Демешківці, Дорогів та на кладовищі у Галичі, розповідає заступниця голови Галицької громади Вікторія Дебенко. З її слів, більше пам’ятників, присвячених Другій світовій війні, на балансі немає. На демонтаж, каже, не витратили грошей з бюджету громади. Монументи зняли за допомогою комунальників і меценатів-аграріїв.
На противагу Галицькій громаді, в Отинійській громаді залишаються вісім радянських пам’ятників.
“Ці монументи є пам’ятками історії й монументального мистецтва. Згідно зі Законом України “Про охорону культурної спадщини”, вони перебувають під захистом”, – пояснює Олег Савчук, голова громади.
Історик Ярослав Коретчук, член комісії з декомунізації та деколонізації при обласній військовій адміністрації, зазначає:
“Під великою частиною пам’ятників є поховання. Це — рештки або працівників НКВС, або дійсно бійців, які брали участь у Другій світовій війні. Згідно з останніми рекомендаціями Українського інституту національної пам’яті йдеться про те, що такі об’єкти повинні бути забрані з публічного простору, а останки перенесені на кладовище”.
Зі слів Ярослава Коретчука, після знесення постаментів краєзнавцям потрібно ще працювати з плитами, на яких викарбувані ініціали людей, аби виокремити з-поміж них працівників НКВС чи тих, хто їм допомагав. Коретчук каже: такі прізвища потрібно демонтувати. Проте варто залишити імена та вшановувати пам’ять мобілізованих до Червоної армії.
“Уродженців західних областей, мобілізованих до Червоної армії, сприймали, як бандерівців. Тому їх доволі часто беззбройно або з малим озброєнням кидали на будь-які штурми німецьких військових позицій. Багато з них загинули на території Польщі, Східної Німеччини, Чехословаччини. Потрібно виготовити нову плиту, поставити хрест на території кладовища чи поруч символічних могил січових стрільців, які є практично в кожному селі, і вшанувати цих людей”, — каже історик.
Вадим Поздняков, голова громадської організації “Деколонізація України”, відзначає прогрес області:
“Можу сказати, що Городенківська громада добре впоралася, демонтувала величезну кількість об’єктів, які якраз були у них у розпорядженні”.
За розпорядженням голови Івано-Франківської ОВА Світлани Онищук від 26 липня 2024 року, в області мали демонтувати 78 об’єктів, присвячених Другій світовій війні. Остаточні результати виконання цього розпорядження стануть відомі після 15 вересня.
