У центрі Івано-Франківська діє унікальна волонтерська майстерня, де жінки власноруч виготовляють маскувальні сітки для українських військових, перетворюючи звичайну тканину на стратегічний захисний інструмент.
Від перших днів повномасштабного вторгнення у Пластовій домівці Івано-Франківська сформувалася невелика, але надзвичайно потужна команда волонтерок, які присвятили свій час та зусилля створенню маскувальних сіток для українських захисників. Ініційована Наталією Шкорутою, ця волонтерська ініціатива об’єднала жінок з різними життєвими історіями, але спільною метією – допомогти армії.
“Коли пролунали перші вибухи, я зрозуміла, що нам потрібне місце, де можна зібратися, випити чаю і допомогти нашим воїнам”, – розповідає ініціаторка проєкту.
Команда, яка нараховує зазвичай до семи жінок, працює майже щодня, створюючи маскувальні сітки неймовірних розмірів – від захисту для хаймарсів та гаубиць до маскування цілого крила вертольота. Між собою волонтерки жартують, що працюють “без ротацій”, як і справжні захисники.
“Це прекрасні люди з палким серцем, які розуміють, що своїми руками можуть допомогти нашим воїнам”, – зазначають організатори.
За три роки волонтерки опанували унікальну техніку виготовлення сіток: вони навчилися створювати “пухнасті” сітки з особливими надрізами, підбирати натуральні матеріали та досягати максимальної природності маскування. Експериментуючи з різними тканинами, вони з’ясували, що найкращим матеріалом є спанбонд, який максимально наближений до природного середовища.
“Природі не властива геометрія, має бути хаос – трава, пісок, нерівності”, – пояснюють волонтерки свій підхід до маскування. Вониретельно вивчили, як поводяться різні тканини, і навіть проводили власні випробування, щоб створити найефективніші сітки.
“Ми зрозуміли, що підходять тільки натуральні тканини. Синтетика небезпечна – вона плавиться і тече, що може становити ризик для техніки та особового складу”, – розповідає одна з волонтерок.
На виготовлення однієї маскувальної сітки розміром 8х100 метрів команда витрачає два дні. Матеріали закуповують за кошти благодійників або завдяки підтримці пластунів.
“Ми не є членами організації Пласту, але є пластовими приятелями. У кожного своя історія – хтось переселенець, хтось місцевий, але всіх об’єднало бажання допомагати”, – підкреслюють волонтерки.
Команда постійно потребує фінансової підтримки і закликає небайдужих долучитися до їхньої важливої справи.