“Сява” та “Борман” – військові інструктори 141-ї окремої піхотної бригади. Обидва долучилися до лав Збройних сил України з перших днів повномасштабного вторгнення. Нині вони на Запорізькому напрямку передають побратимам бойовий досвід.
Свої історії та про шлях, який проходять сучасні піхотинці, “Сява” та “Борман” розповіли Суспільному.
“Сява” – військовий з Івано-Франківщини. До 24 лютого 2022 року проживав за кордоном, та як тільки почалася велика війна, одразу повернувся до України, щоб добровільно взяти зброю. Спочатку воював у складі 10-ї гірсько-штурмової бригади 8-го окремого штурмового батальйону та брав участь в боях на Київщині, Чернігівщині, Сумщині, Житомирщині та Донбасі:
“Дуже важко було в боях за Сіверськодонецьк, за Лисичанський завод. Там були дуже жорстокі бої, і було дуже важко. Бої інтенсивні були, тому відпочивати практично було ніколи”, – розповідає військовий.
На Донбасі “Сява” дістав важкі поранення. Після довготривалого лікування, за станом здоров’я, його перевели до піхоти, а згодом – в інструктори. Нині він навчає побратимів на Запорізького напрямку. “Сява” каже, що піхота була і є основою війська будь-якої держави, тож навчання вкрай необхідні:
“Піхота виконує на деяких напрямках набагато більше роботи, ніж власне штурмовики. Тому що штурмовики є далеко не на всіх напрямках. І на певних напрямках піхотинцям, я не кажу про масштабні штурми, але зачищати окопи, зачищати нори, відбивати позиції. І до того ж ці позиції їм ще потім доводиться утримувати”.
Разом із “Сявою” своїми навичками ділиться військовий на позивний “Борман”. Він родом із Рівненщини. Свій перший бойовий досвід отримав ще у 2014 під час АТО/ООС, коли служив у танковій бригаді на посаді командира інженерно-саперного взводу. На початку повномасштабного вторгнення, чоловік, не вагаючись, долучився до лав ЗСУ. “Борман” каже, що з роками воєнна тактика змінилася, тож завжди є що вдосконалювати:
“АТО/ООС – це дитячий сміх, як-то кажуть, порівняно з тим, що зараз відбувається, і як прогресує вона, наскільки вона стала технологічною. 2014-2015 – це ходили за 5 км до нуля, і ніхто не переживав за якісь маскування. Зараз у 10-20 км від безпосередньої лінії зіткнення маскування відпрацьовується максимально. Якщо прогресує методика ведення бойових дій, повинні прогресувати й військовослужбовці. Для цього треба тренування”.
Кожен бойовий вихід не схожий на попередні, тож військові мають регулярно підвищувати рівень професійних знань і відшліфовувати вже набуті навички, каже “Сява”:
“Піхотинці зараз озброєні до зубів. Колись так не озброювали. Піхотинці вже озброєні й окопними РЕБами, і протидронними рушницями. І ці нюанси їм треба доводити, тому що це нові розробки. Їм треба це все показувати: як воно працює, коли його вмикати, коли його вимикати. Тобто піхота для нас зараз як основна опора”.
