Мета страйку, за твердженням ініціаторів – звільнення заручників, повернення до Конституції 2004 року та проведення позачергових виборів до Верховної ради і Президента України.
І знаєте, що я на це скажу? А скажу так – чи то Бог обділив мене уявою, чи то мій убогий інтелект не здатний осягнути всієї глибини і стратегії (а може й тактичного призначення) цього страйку, але я таки не розумію для чого це потрібно.
А гасло страйку? «Не бійся, ЩО ти Українець»? Чи може «Не бійся, БО ти Українець»? Ретельніше треба формулювати, ретельніше, бо не всі ж такі високочолі, як в Штабі національного спротиву. Є ж такі недалекі суб’єкти, як я наприклад, який не розуміє, яким чином він зможе вплинути на Януковича й всю його гоп-стоп компанію, не написавши завтра жодного тексту, а вийшовши на страйк.
Та й взагалі – для чого цей страйк, ще раз питаю я? Режим ігнорує й набагато вагоміші аргументи. Два з половиною місяці стоїть Євромайдан, майже місяць триває протистояння на вулиці Грушевського в Києві. В ряді областей (і в Івано-Франківській також) захоплені адміністративні будівлі. І що? Ви бачите якісь поступки від злочинної влади?
Може вони перестали захоплювати заручників? Може вони перестали катувати людей? Може вони замислились над долею українського народу? Може знайшли винних в кривавому побоїщі 30 листопада, чи винних у вбивстві Нігояна, Жизнєвського та Сеника? Може вони назвали імена тих, хто катував Ігора Луценка та Дмитра Булатова і закатував до смерті Юрія Вербицького?
Навпаки – сьогодні суд виправдав Попова і Сівковича. Навіть цих двох, яких було призначили на роль цапів-відбувайлів, вони тепер відмазали.
Невже Штаб національного спротиву сподівається, що якийсь двохгодинний страйк в Івано-Франківську, котрий знаходиться за 457 кілометрів від Києва, зможе якось вплинути на режим, налякати Януковича та переломити ситуацію?
Згадайте скільки вже було цих попереджувальних страйків. Це як сто тридцять сьоме останнє попередження від Євросоюзу про санкції проти влади Януковича.
Можете мені говорити, що завгодно, але все це не що інше, як імітація діяльності, бо всім давно зрозуміло (в івано-франківському Штабі національного спротиву, підозрюю, також), що влада всі ці страйки має десь глибоко в носі.
Безперечно – Штаб займається й іншими справами. І корисними в тому числі. Та одна біда з тими справами – вони практично невідомі для загалу, бо сама їх природа не така публічна.
А треба піару, шуму, гаму. Треба покрасуватися перед камерами, зобразити борців, закликати до боротьби й обов’язково в кінці промовити «Слава Україні!».
Тільки от чи додає показуха зайвої слави цій пограбованій Україні?
Хоча, знову ж таки, можливо вся біда в тому, що мій убогий інтелект не в силах осягнути всієї глибини цієї задумки зі страйком. Можливо тут задіяна якась магія, але для того, щоб магія спрацювала, на вулиці повинна вийти певна кількість людей для концентрації космічної енергії в один бойовий космічний промінь, який і змете з землі української всіх воріженьків.
Якщо так, то я замовкаю, а то ще мене зарахують до воріженьків та випалять страшним магічним променем.
