У Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника відбулася урочиста Академія, присвячена 85-річчю від дня народження видатного мовознавця, науковця та педагога Миколи Лесюка – людини, яка присвятила своє життя розвитку української філологічної науки та виховала цілу плеяду талановитих мовознавців.
Колеги та учні згадують Миколу Петровича як патріота, професіонала та надзвичайно порядну людину, яка залишила вагомий слід в українській науці. Більшу частину свого життя видатний науковець працював на філологічному факультеті Прикарпатського університету, де здобув повагу та визнання серед колег і студентів.
“Микола Петрович справді ще до виникнення поняття студентоцентризму вже практикував студентоцентризм у своїй освітянській діяльності. Микола Петрович захищав українську мову скрізь, де вона вимагала того захисту. Микола Петрович був біля витоків державницьких потуг нашої нації і робив значну культурно-просвітницьку роботу для того, щоби Україна відбулася як самостійна держава”, — відзначили колеги мовознавця під час меморіального заходу.
Науковий та організаційний спадок Миколи Лесюка є надзвичайно вагомим. Впродовж майже 30 років він очолював кафедру слов’янських мов та ініціював створення спеціальності полоністика, яка під його керівництвом стала провідною в Україні.
“Під його розумним керівництвом полоністика стала найкращою в Україні, і саме сьогодні на цей момент ми готуємо найбільшу кількість фахівців-філологів, вчителів, перекладачів з польської мови”, — підкреслили учасники Академії, відзначаючи внесок науковця у розвиток міжнародних освітніх зв’язків.
Для сучасників та учнів Миколи Лесюка важливим є не лише збереження пам’яті про видатного мовознавця, але й продовження його справи.
“Для таких наукових велетнів, яким був Микола Петрович, важливо є те, щоб його справа мала своє продовження. І якщо ми оцінюємо його творчий доробок, його життя, то все воно було спрямоване на те, щоб навколо нього було багато учнів, послідовників, які дійсно протягом багатьох десятиліть збагачують мовну палітру українських досліджень”, — наголосили колеги вченого.
На жаль, до свого 85-річного ювілею Микола Лесюк не дожив кілька місяців — він помер 12 листопада минулого року. Доньці мовознавця особливо боляче згадувати батька, з яким її пов’язували теплі, щирі стосунки.
“Він для мене був зразок, він для мене був… Він і мене любив, і я його безмежно любила. І далі я не можу повірити в те, що його вже нема, що я вже його не побачу. Він для мене був неоціненний такий, він мене наставляв у житті і учив мене”, — поділилася своїми спогадами донька науковця.
Вона також згадала про батькову надзвичайну працелюбність та відданість науці: “Тато мій був дуже працелюбний, закоханий в працю, закоханий у наукову працю. Він залишив по собі дуже великий урожай своїх наукових праць, великих, об’ємних книжок. Дуже багато завдань ставив перед собою, і більшість з них виконав”.
Єдине, чого не встиг зробити Микола Лесюк — завершити роботу над своєю останньою науковою працею. Проте навіть не завершивши цей проект, науковець залишив по собі багатий спадок досліджень, монографій та наукових розвідок, що слугуватимуть орієнтиром для багатьох поколінь філологів і мовознавців.
Пам’ятна Академія до 85-річчя Миколи Лесюка стала не просто данню пам’яті видатному науковцю, а й своєрідною обіцянкою зберегти та примножити його науковий спадок, продовжити розвиток тих напрямків філологічної науки, яким він присвятив своє життя.