У Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача зібралися вірні, які разом з духовенством Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ молилися за мир та захист для України під час особливого богослужіння за участі Єпископа-помічника Миколи Семенишина.
24 лютого, у третю річницю початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, село Старуня на Прикарпатті стало місцем єднання вірян у спільній молитві за мир та перемогу, коли у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача відбулося особливе восьмигодинне молитовне стояння, яке зібрало численних прочан з навколишніх територій, а також священнослужителів Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ на чолі з Владикою Миколою Семенишиним.
Духовна програма розпочалася з Божественної Літургії та панахиди за всіх полеглих Героїв України, яку очолив отець Юрій Сидір, священнослужитель Відпустового центру, який у своєму зверненні до присутніх висловив вдячність за їхню участь у цьому важливому молитовному заході та наголосив на значенні спільної молитви в такий непростий для України час.
Молитовне стояння продовжилося особливим молебнем під час війни, після якого отець Володимир Лукашевський, душпастир відпустового місця, виголосив духовну науку, в якій порівняв молитву зі зброєю та наголосив на важливості витривалості у вірі:
“Ми знаємо, що якщо Воїн не триматиме зброю, він загине. Якщо Воїн втратить віру і почне сумніватися у перемозі, він також загине. Так само і християнин, який втомлюється нести духовну зброю та молитися. На початку війни ми молилися багато, але коли вона зупинялася, у серцях почав зароджуватися черв’як зневіри. Ми ставили собі питання: чому Бог не чує наших молитов?”, – зазначив отець Володимир, розкриваючи складну динаміку віри та молитви в час випробувань.
У своїй проповіді священнослужитель особливу увагу приділив трьом ключовим аспектам молитви – вірі, яка не є лише внутрішнім переконанням, а й життєвою позицією, що проявляється в усіх наших вчинках; практичній дії, яка має супроводжувати молитву; та прощенню, яке очищає серце і робить молитву більш дієвою, завершивши науку закликом розпочинати кожен день із читання Святого Письма для духовного живлення та зміцнення у вірі.
Друга частина молитовного стояння була присвячена глибоким духовним роздумам та прославі Господа, коли вірні мали можливість взяти участь у Вечірній, а згодом спільно зі священниками молилися на вервиці, роздумуючи над таємницями життя Ісуса Христа та Пресвятої Богородиці, що допомогло учасникам знайти духовну підтримку та надію в цей складний час для нашої держави.
Прочани також мали нагоду поглибити свої знання про постать блаженного Симеона Лукача через спеціальне духовне повчання, яке допомогло їм краще зрозуміти його життєвий шлях, терпіння та непохитну віру під час переслідувань, що стало надихаючим прикладом витривалості для сучасних українців, які також переживають випробування, хоч і іншого характеру.
Кульмінацією восьмигодинного молитовного стояння стала Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив Владика Микола Семенишин у співслужінні численних священнослужителів Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, під час якої Єпископ виголосив глибоку проповідь про силу молитви та значення довіри до Бога в час випробувань.
“Ми віримо не лише в наших Захисників, але передусім у Бога. Коли ми втомлюємося молитися, поруч є Хтось, Хто підтримає наші руки, коли вони знесиляться. Ісус в Євангелії дає заклик ‘просіть, шукайте, стукайте’. Це є змістом нашої християнської молитви. Коли ми просимо якоїсь ласки, це не означає, що ми вказуємо Йому. Господь знає як і коли діяти. Коли маємо якусь потребу, хочемо, щоб Господь в цей же момент вислухав. Ми знаємо, що в Господа немає поняття часу. Це ми з вами обмежені в часі. І Господь точно знає, коли нас вислухати. Ці дієслова пригадують нам про наше відношення до Господа. Ми є Його дітьми”, – наголосив Владика Микола, заохочуючи вірних до терпеливості та витривалості у молитві.
Архієрей особливо підкреслив важливість не занепадати духом, продовжувати молитву та довіряти Божій волі, навіть коли здається, що відповідь не приходить, нагадавши про молитву Ісуса, яка була вислухана Богом, хоч і передбачала хресну жертву задля спасіння людства, що є прикладом для всіх вірних в розумінні суті молитви як не лише прохання, а й готовності прийняти Божу волю.
“Дякую що ви молитеся, не здаєтесь, вірите в Божу благодать, приступаєте до Святих Таїнств. Нехай Господь кріпить усіх українців у хресному ході. Вірмо, що війна завершиться, Господь буде прославлений через наші молитви і довір’я. Зростаймо у довірі до Бога, і робімо, що ми маємо зробити, а Бог зробить своє. Тільки у співпраці з Ним ми зуміємо перемогти”, – підсумував свою проповідь Владика Микола, даючи надію та наснагу всім присутнім.
Особливим моментом для багатьох прочан стала молитва на оздоровлення, яку провадив Єпископ-помічник, під час якої вірні просили про фізичне та духовне зцілення для своїх близьких та всіх українців, які страждають від жахів війни, після чого всі учасники молитовного стояння отримали благословення мощами блаженного Симеона Лукача, за заступництвом якого вони молилися протягом цього дня.
Завершуючи восьмигодинне молитовне стояння, отець Юрій Сидір висловив щиру подяку Владиці Миколі за духовний провід та всім прочанам за їхню молитовну витривалість, закликавши їх не опускати духовних рук і з непохитною вірою звертатися до Господа, який є джерелом сили та надії для всього українського народу в цей непростий час.
