Щороку навесні українське суспільство опиняється в центрі дискусій щодо Міжнародного жіночого дня, який має складну історію та неоднозначне сприйняття, адже традиції святкування 8 березня в Україні пройшли шлях від радянських стереотипів до сучасного розуміння цього дня як символу боротьби за гендерну рівність та права жінок.
Від робітничих протестів до міжнародного визнання
Історичне коріння Міжнародного жіночого дня бере початок наприкінці XIX — початку XX століття, коли жіночий рух за рівні права набирав обертів у багатьох країнах світу. Знаковою подією, яка вважається передумовою встановлення цього дня, стала масштабна демонстрація робітниць текстильної промисловості, що відбулася 8 березня 1908 року в Нью-Йорку, під час якої жінки висунули вимоги щодо покращення умов праці, скорочення тривалості робочого дня та надання їм виборчого права в епоху, коли жіночий голос у суспільному та політичному житті був значно обмежений.
Офіційне затвердження Міжнародного жіночого дня як щорічної події відбулося в 1910 році під час проведення Другої міжнародної соціалістичної жіночої конференції в Копенгагені, де німецька політична діячка та феміністка Клара Цеткін виступила з ініціативою щорічно відзначати День жінок на початку березня проведенням демонстрацій та заходів, спрямованих на привернення уваги до проблем гендерної нерівності та дискримінації, що стало важливим кроком у становленні традиції святкування цього дня в багатьох країнах світу.
Радянський спадок та сучасне переосмислення
Важливо усвідомлювати, що форма святкування 8 березня, яка сформувалася в Україні протягом XX століття, значною мірою є радянським культурним спадком, коли ідеологічний зміст дня боротьби за права жінок був трансформований у свято, що втратило своє первинне значення та перетворилося на день вшанування жінок без акценту на проблемах гендерної рівності та соціальної справедливості.
На відміну від пострадянських країн, у багатьох західних державах 8 березня зберігає своє первинне значення як день боротьби за права жінок, коли проводяться масштабні акції, демонстрації та заходи, спрямовані на привернення уваги до актуальних проблем гендерної нерівності, дискримінації, насильства щодо жінок та інших соціально значущих питань, що потребують суспільної уваги та системних змін на законодавчому та культурному рівнях.
Показовим прикладом такого підходу до відзначення Міжнародного жіночого дня є Іспанія, де 8 березня традиційно проходять масштабні феміністичні маніфестації, під час яких тисячі жінок виходять на вулиці міст, щоб висловити свою позицію щодо гендерної рівності та привернути увагу суспільства до проблем, з якими жінки стикаються в повсякденному житті, на робочому місці та в публічному просторі.
Трансформація сприйняття в українському суспільстві
Останніми роками в Україні спостерігається помітна тенденція до переосмислення значення та змісту 8 березня, що проявляється у відході від радянських традицій святкування та поверненні до першопочаткового змісту цього дня як символу боротьби за рівність та права жінок, зокрема, через проведення тематичних заходів, лекцій, дискусій та публічних акцій, присвячених питанням гендерної рівності, протидії насильству та дискримінації.
“Важливо відійти від радянських стереотипів та надати цьому дню справжнього значення — дня боротьби за рівність та права жінок”, – підкреслюють сучасні українські феміністки та правозахисниці, які працюють над зміною суспільного сприйняття Міжнародного жіночого дня та його переорієнтацією на висвітлення актуальних проблем гендерної нерівності в українському суспільстві.
Хоча 8 березня в Україні залишається офіційним державним святом і неробочим днем згідно з чинним законодавством, його значення та суспільна роль поступово еволюціонують від формального святкового дня до дня соціальної активності та привернення уваги до важливих питань гендерної рівності, що відображає глобальні тенденції у відзначенні Міжнародного жіночого дня та свідчить про поступову інтеграцію України в міжнародний контекст боротьби за права жінок.
Таким чином, трансформація сприйняття та відзначення 8 березня в Україні є частиною більш широкого процесу переосмислення радянського минулого, формування нової національної ідентичності та адаптації міжнародних стандартів у сфері гендерної рівності, що має важливе значення для розвитку демократичного суспільства, в якому права та можливості всіх громадян, незалежно від їхньої статі, є рівними та захищеними законом.
