Болехівська громада провела в останню путь загиблого захисника Миколу Гнатойка – під символічною веселкою, що з’явилась серед дощу та сонця, сотні людей зібралися, щоб віддати шану воїну.
Болехівщина прощалася зі своїм Героєм – земляком Миколою Гнатойком, який загинув, захищаючи Україну від російської агресії.
“Рясний дощ, яскраве сонце та веселка — саме так небо прощалося з полеглим Героєм. Погода змінювалася на очах, немов віддзеркалюючи біль, розпач і смуток, що огорнув усе довкола”, – зазначається у повідомленні Болехівської міської ради.
На церемонію прощання з Миколою Гнатойком зібралися не лише мешканці його рідного села, але й численні побратими, друзі, знайомі та жителі сусідніх населених пунктів, які сформували величезну похоронну процесію, об’єднану спільним горем та бажанням віддати данину пам’яті воїну, який пожертвував своїм життям заради мирного майбутнього своєї країни та своїх співвітчизників.
Важливим елементом прощальної церемонії стала панахида біля батьківського дому загиблого, де настоятель храмів Православної Церкви України в селах Солуків та Якубів отець Ігор Будзан звернувся до присутніх із проникливою проповіддю:
“Христос промовив величні слова, що немає більшої любові, ніж та, коли людина душу свою покладає за друзів своїх. Ісус не лише промовляв ці слова, Він підтвердив їх Своїм життям і смертю. Віддавши Себе заради спасіння людства, Він явив нам любов безмежну й жертовну, ту, що пронизує віки й простягається до кожного серця”, – зазначив священник, проводячи паралель між християнською жертовністю та подвигом загиблого воїна.
У своєму зверненні до громади священник підкреслив духовний вимір жертви Миколи Гнатойка:
“Так само і наш блаженної пам’яті Микола обрав шлях жертовності, любові й відваги. Перетерпівши всі негоди та випробування, він поклав своє життя заради кожного з нас, щоб ми могли жити у мирі. Його подвиг — це мовчазний, але промовистий приклад справжньої доблесті й вірності”, – наголосив отець Ігор Будзан, надаючи втіху скорботним серцям присутніх.
Після завершення панахиди біля батьківського дому, під жалобні мелодії військового оркестру, похоронна процесія вирушила до місцевої церкви, де священники Православної Церкви України та Української Греко-Католицької Церкви спільно провели чин відспівування, після чого тіло загиблого воїна було перевезено на сільське кладовище, де під звуки траурного салюту з автоматів та звуки Державного Гімну України “Ще не вмерла України” відбулося останнє прощання родини з Миколою.
