Днями телебачення показало інтерв’ю з молодими «прибічниками законної влади» з Донбасу, яким нібито поперек горла стала українська незалежність. Чим вона їх «утискає», невідомо. Адже, вільно розмовляють мовою сусідньої держави, використовують її «георгіївську» символіку.
Останнім часом в інтерв’ю ЗМІ різні приблуди (на кшталт «царьових-псарьових»), а також – наші єдинокровні агресивні малороси, такі як «таваріщь голубь», називають свідомих українців фашистами. Однак, якщо не копирсатися у лінгвістично-історичних коренях терміну «фашизм», а проаналізувати практику ХХ століття, то виникає закономірне запитання, кому цей термін «пасує» насправді?
Неодмінний атрибут фашизму – тоталітарний режим. Хто є його уособленням, думаю, пояснення не потребує. Агресивність – ще одна ознака фашистів. Хіба вона не властива «захисникам законної влади»?
Фашисти, у кінцевому підсумку, виступають у ролі окупантів для корінних народів. Спробуйте вгадати, хто є хто? А жорстокість під час виконання команди «фас», цинічне знущання з людської гідності хіба поступаються жорстокості та знущанням варварів ХХ століття? І «законність» таких дій обґрунтовується цинічною антиукраїнською пропагандою у стилі «а ля Геббельс», коли чорне подається як біле, а біле як чорне.
Днями телебачення показало інтерв’ю з молодими «прибічниками законної влади» з Донбасу, яким нібито поперек горла стала українська незалежність. Чим вона їх «утискає», невідомо. Адже, вільно розмовляють мовою сусідньої держави, використовують її «георгіївську» символіку.
Аналогічно поводять себе так звані «казакі», які відверто заявляють, що захищають «царя (читай – Путіна) і атєчєство». А якщо б вони спробували користуватися українською символікою на території північно-східного сусіда? Наслідки відомі наперед! На жаль, їхні предки не розповідають молодим, яким значним на зорі нашої незалежності був внесок шахтарів Донбасу у розвал московської імперії зла. Добре кажуть – хто не хоче знати своєї історії,той не має майбутнього.
У той самий час складається враження, що блок демократичних сил не веде адекватної наступальної пропагандистської політики, щоб називати речі своїми іменами. Відомо, що у ХХ столітті фашистів нарекли коричневою чумою. Апологетів московської комуністичної імперії – червоно-коричневими. Так чому ж тоді різнобарвна антиукраїнська нечисть, яка послуговується усіма атрибутами фашизму, дотепер не означена відповідною термінологією?
Слава Українчук.
