У навчальних закладах Івано-Франківської громади вшанували полеглих воїнів, встановивши пам’ятні анотаційні дошки на фасадах ліцеїв, де вони навчалися.
Наприкінці травня в Опришівцях та Тисменичанах відкрили анотаційні дошки на честь загиблих захисників України. У Ліцеї №6 вшанували пам’ять випускників Володимира Чучука та Тараса Григоріва, які боронили державу до останнього. Обох воїнів тривалий час вважали зниклими безвісти, а у 2025 році їх поховали на кладовищі в Опришівцях.
Дружина загиблого воїна Зоряна Григорів поділилася спогадами про чоловіка. Вона розповіла, що він захищав Україну ще під час АТО, а у квітні 2023 року був призваний до лав Національної гвардії України та служив у третій бригаді оперативного призначення.
«Він був 2 роки, потім демобілізувався. А 26 квітня 2023 року був призваний до лав Національної гвардії України. Служив у 3 бригаді оперативного призначення, яка базувалася у місті Харків. Воював чоловік, як на Запорізькому напрямку, так і на Харківському. А останній бій свій прийняв і відслужив більше півтори роки на Донецькій області на Покровському напрямку. 26 листопада 2025 року, це був останній бій – від того числа він був місяць зниклий безвісті. А потім повідомили… Він був надзвичайно доброю людиною, щирою. В ньому така була сила духу, незламність, віра. А перш за все він був занадто справедливий. Такі люди дуже рідкісні. Він завжди приходив на допомогу всім, навіть, він міг не знати тих людей. Але його попросили, це все. В нас є син. Нашому сину рочок. Це просто буде на майбутнє, це буде пам’ять. Це буде шана, це буде повага, це буде честь. Сьогодні надзвичайно важко, але з іншої сторони, я пишаюся тим, що мій чоловік – Герой», — сказала Зоряна Григорів.
У ліцеї, де навчалися загиблі, наголосили на важливості збереження пам’яті про них. Директор закладу Ігор Максимчук повідомив, що в майбутньому планують створити окрему експозицію пам’яті.
«Сьогодні на фасаді ліцею ми відкриваємо анотаційні дошки нашим випускникам, Героям, які віддали своє життя за те, щоб ми могли жити, навчатись, зростати. Честь і слава даним Героям! Наш обов’язок — молитися щиро і пам’ятати. Зовсім скоро ми зробимо в нашому музеї таку експозицію пам’яті спільно з заслуженим художником України Іваном Гаврилівом, який малює портрети наших загиблих Героїв. Будемо шанувати, пам’ятати і робити все для того, для нашої спільної перемоги. Слава воїнам, слава Україні!», — сказав Ігор Максимчук.
У Тисменичанах також відкрили та освятили пам’ятні дошки на честь Віталія Бойчука, Романа Чабана та Юрія Уліча. Їх встановили на фасаді місцевого ліцею, де навчалися полеглі військові.
«Сьогодні у нас надзвичайно складний, відповідальний та пам’ятний день – ми відкрили ще три пам’ятні дошки. Вони тому пам’ятні, що не забудемо ніколи, завдяки кому ми зараз живемо, просто дихаємо, працюємо, творимо. Я прошу Бога, щоб закінчилась ця кривава війна. Нехай Господь Бог допоможе вам, дорогі наші рідні пережити ці складні часи, спокою вам у серці. Ми розуміємо, що кому-кому, а вам — найскладніше, найтяжче і дуже непросто. І кожен з нас, на своєму місці буде робити все для того, щоб довгоочікуваний мир настав в нашій Україні!», — сказав староста Тисменичан Сергій Баланюк.
Для родин загиблих ці події мають особливе значення. Дружина військового Дмитра Горбейчука — Марія Горбейчук — наголосила на важливості збереження пам’яті про кожного полеглого захисника.
«Дивлячись на ці обличчя, ми маємо пам’ятати, якою ціною нам дається кожен спокійний ранок, кожен новий день. Нехай це місце буде нам нагадуванням, для нас всіх і наших дітей, якими відважними та сильними були наші захисники. Як казав мій покійний чоловік: «Ми входимо в історію». Ці всі хлопці увійшли в історію. І ми повинні дійсно пам’ятати, якою ціною нам це все дається. Їхній подвиг ніколи не забути. Нехай кожен Герой ніколи не буде забутим», — зауважила Марія Горбейчук.
Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків підкреслив, що такі ініціативи є частиною збереження пам’яті про кожного військового.
«Від всіх нас хочу вклонитися рідним наших Героїв, бо ви втратили найдорожче – своїх чоловіків, своїх дітей, своїх батьків заради того, щоб була українська держава, щоб була українська школа, щоб діти могли ходити і вчитись українською мовою. І це великою ціною. Наш обов’язок – це творити пам’ять. Тому всі наші Герої будуть увіковічнені анотаційною дошкою, алеєю слави, інший спосіб – підказуйте. Бо кожен наш військовий, він був унікальний – він любив, він мріяв, в нього були плани. Низький уклін. Ми пам’ятаємо і шануємо. Слава Україні!», — наголосив Руслан Марцінків.
