Як відомо, 25 травня цього року іванофранківці вибиратимуть не лише президента України, а й свого представника в парламенті, оскільки попередній нардеп Олександр Сич, обраний у в/о №83, перейшов працювати в уряд.
Боротьба за депутатське крісло набирає обертів. З кожним днем стає все більше охочих балотуватися на посаду законотворця. В їх числі — й депутат міської ради «ударівець» Володимир Чорноус, який уже оголосив про свій намір удруге випробовувати фортуну в цьому окрузі.
— Пане Володимире, з’їзд «УДАРу» не висунув вашої кандидатури до парламенту. Чи можна вважати, що ви пішли проти волі партії і оголосили про свій намір балотуватися?
— Річ у тім, що з’їзд партії взагалі не розглядав питання участі «УДАРу» в проміжних виборах до ВРУ. Нагадаю, що 25 травня 83-й округ (м. Івано-Франківськ) стане єдиним, де відбудуться довибори народного депутата. Ймовірно, тому це питання центральний апарат «УДАРу» повважав не вартим уваги для розгляду на з’їзді. Адже, як відомо, головним і фактично єдиним питанням партійного форуму була участь чи неучасть нашого лідера Віталія Кличка у президентських перегонах.
Так само є нісенітницею чутки про те, буцімто «УДАР» (за прикладом «Батьківщини») віддав 83-й округ на відкуп «Свободі». Наша партія не вважає виборців будь-якого регіону своєрідними «кріпаками», закріпленими за тією чи іншою політичною силою.
— Все ж інші партії на своїх з’їздах попри те, що у них головним питанням також була участь їхніх лідерів у президентських виборах, не оминули й висунення кандидатів на проміжних виборах у в/о №83.
— Наскільки мені відомо, лише УНП і «Свобода» на своїх з’їздах вважали за потрібне висунути кандидатів на цих довиборах. Решті партій, як і «УДАРу», було не до цього.
— Подейкують, що підтримка вашої кандидатури політрадою міського «УДАРу» — це радше рішення Юрія Солов’я, а не позиція організації. Прокоментуйте.
— Рішення про мою підтримку прийнято більшістю членів політради міської парторганізації, за що я щиро вдячний колегам. Зауважу, що можливих кандидатів було кілька: депутати міськради Юрій Соловей, ігор Росипайло та Володимир Чорноус, а також активіст «УДАРу» Андрій Корнієнко. Не приховую, внутрішньопартійна дискусія видалась досить напруженою. Проте вважаю це цілком нормальним, адже «УДАР» — сучасна демократична партія європейського взірця, а не своєрідний єзуїтський орден з «фюрером» чи «богинею» на чолі.
Моя передвиборча програма грунтується на програмі «УДАРу» 2012 року. Тож у разі перемоги на довиборах, як обіцяв і позаторік, неодмінно ввійду до складу фракції «УДАРу» та парламентського комітету із боротьби з корупцією.
